Page 375 - Україна й українці в постімперську добу (1917—1939)

Розділ 13. Держава-комуна в Україні

стахановського руху. Короткочасний флірт з ринковою економікою припинив-
ся уже в 1937 р., коли в заробітній платі відновилася гранична межа («стеля»).
Ефективність стахановського руху різко пішла на спад. Дні, а потім тижні та мі-
сячники стахановської праці, які профспілки організовували на виробництві, за-
кінчувалися різким падінням показників виробництва.
Місце і роль комнезамів у системі влади. Здійснюючи курс на експропріа-
цію суспільства, вожді більшовицької партії не могли не увійти в конфронтацію
з селянами — класом, існування якого базувалося на приватній власності. Міль-
йони дрібних товаровиробників могли знайти місце у будованій більшовиками
державі тільки після відмови від власного господарства. Проте погодитися на
це добровільно не бажали навіть пролетаризовані верстви села. Розуміючи це,
у Кремлі робили все можливе, щоб витіснити селянство на узбіччя політичного
життя.
Державна партія не допускала існування специфічно селянських політичних
організацій незалежно від їхніх функцій та орієнтації. Винятком були тільки ради
селянських депутатів, оскільки без них у сільській місцевості не було б жодних
радянських органів влади — тієї основи, на якій трималася диктатура більшо-
вицьких вождів.
Будуючи систему влади, більшовики прагнули всіма засобами зменшити
потенційну загрозу, яку несли депутати, що обиралися селянами. Розколюван-
ня села за майновою ознакою і надання штучних переваг пролетаризованим
верствам, маніпуляції з нормами представництва у виборах до рад і багатосту-
пінчастий принцип їхньої побудови, нещадна боротьба з партіями есерівського
походження, які претендували на представництво інтересів селян, — усе це допо-
магало їм тримати ситуацію під контролем.
У сільській місцевості України, де більшовики зовсім не мали коріння, ма-
ніпуляції з формуванням потрібного складу рад наражалися на особливо великі
труднощі. Цим пояснюється створення у 1920 р. альтернативних радам комітетів
незаможних селян (КНС). З їхньою допомогою партапарат поглиблював соці-
альну напруженість на селі методом «розкуркулення», придушував «політич-
ний бандитизм», викачував зерно навіть у голодуючій місцевості.
Створення КНС почалося у травні 1920 р. У телеграмі в Раднарком УСРР
і штаб Південного фронту, надісланій 16 жовтня з приводу першого Всеукраїн-
ського з’їзду КНС, В. Ленін порадив зосередитися на таких напрямах діяльності:
сприяння колективному обробітку землі; вилучення частини знарядь виробни-
цтва і землі у куркулів (понад трудову норму); організація прокатних пунктів для
селян, які не мали власного реманенту (з поповненням їх знаряддями виробни-
цтва, вилученими у куркулів); допомога органам влади у проведенні продрозвер-
64
стки .
І все ж комнезами виглядали в політичному устрої чужорідним елементом.
Розуміючи необхідність розколювання селянства аж до виникнення на селі стану

64 Ленін В.І. ПЗТ. Т. 41. С. 349.
313