Page 370 - Україна й українці в постімперську добу (1917—1939)

РОЗДІЛЕНА НАЦІЯ: ПАРАДОКСИ МІЖВОЄННОГО ПЕРІОДУ

його місце серед кандидатів у члени політбюро ЦК зайняв переведений у Москву
51
з України В. Молотов .
Розглянемо тепер суть дискусії про профспілки. Троцький вважав, що в ро-
бітничій державі профспілки втрачають функції захисту економічних інтересів
робітничого класу і повинні злитися з адміністративно-технічним апаратом,
який керує виробництвом. Однак економічна і суспільно-політична криза, що
охопила країну під час комуністичного штурму 1918—1920 рр., підказала Леніну
вибір іншої позиції щодо профспілок. За кілька місяців до визнання хибності не-
гайного запровадження комуністичного виробництва і розподілу та вимушеного
переходу до нової економічної політики Ленін висловився проти профспілкової
політики, яка випливала з програмного курсу партії на побудову комунізму.
Суть платформи В. Леніна була логічною. Безпосередню участь в управлін-
ні виробництвом брали менш як тисяча делегованих профспілками робітників,
тоді як уся профспілкова маса налічувала близько 6 млн осіб. Тому розглядати
профспілки як управлінський, додатковий до державного апарат було недоречно.
Позбавлення спілок функції захисту економічних інтересів робітничого класу,
завдяки якій вони виникли, означало практичну ліквідацію їх як окремих органі-
зацій. Для партії, яка перетворилася на державну структуру, це було небезпечно.
Вона опинялася в такому разі віч-на-віч з неорганізованими робітничими маса-
ми, які мали свої специфічні інтереси, що не збігалися з державними.
Наведені на початку цього підрозділу тези стосувалися взаємовідносин
профспілок і влади в умовах будованого комуносоціалізму. Вони суперечать зміс-
ту сформульованої В. Леніним у профспілковій дискусії платформи. Адже пози-
ція Леніна породжувалася усвідомленням того, що розпочатий більшовиками
комуністичний штурм провалювався. Пізніше, у 1921 р. він замаскував провал
концептом «воєнного комунізму», але все ж визнав: «Ми розраховували, —
або, може, точніше буде сказати: ми сподівалися без достатнього розрахунку —
безпосередніми веліннями пролетарської держави налагодити державне вироб-
ництво і державний розподіл продуктів по-комуністичному в дрібноселянській
країні. Життя показало нашу помилку» .
52
Правляча партія переконалася в часи так званого «воєнного комунізму», що
держава неспроможна забезпечити навіть мінімальні потреби робітників і служ-
бовців націоналізованих підприємств. Тому з переходом до нової економічної
політики, яка не змінила відносин власності у великій промисловості, профспіл-
кам було надано широкі повноваження у сфері соціальної політики. Вони мали
стати рівноправними партнерами держави в усьому, що стосувалося використан-
ня засобів виробництва і робочої сили. Запроваджений у 1922 р. Кодекс законів
про працю встановлював, що кожний громадянин може працювати там, де ба-
жає, на правах найму, а умови праці, норми виробітку, розміри заробітної плати,
гарантії, компенсації і пільги робітникам повинні визначатися трудовою угодою
51 Кульчицький С. Комунізм в Україні: перше десятиріччя (1919—1928 рр.). С. 229—230.
52 Ленін В.І. ПЗТ. Т. 42. С. 143.
308