Page 374 - Україна й українці в постімперську добу (1917—1939)

РОЗДІЛЕНА НАЦІЯ: ПАРАДОКСИ МІЖВОЄННОГО ПЕРІОДУ

вод став до ладу з дефіцитом близько 2 тис. кваліфікованих робітників і значним
недоукомплектуванням інженерно-технічними працівниками. Внаслідок цього
на підприємстві різко зросла аварійність. У жовтні й листопаді 1933 р. завод ви-
62
пустив 5 паротягів замість 16—17 за планом .
Ще в першій п’ятирічці профспілкові і комсомольські організації у промис-
ловості почали розгортати кампанію залучення робітників у боротьбу за осво-
єння техніки і складання громадсько-технічного екзамену. Це дало можливість
з 1935 р. перетворити громадсько-технічний екзамен на державний, тобто зро-
бити його обов’язковим. У важкій промисловості України кількість робітників,
63
які склали технічний екзамен, зросла з 13,5 тис. у 1933 р. до 224 тис. у 1936 р. .
У квітні 1929 р. відбулася XVI конференція ВКП(б), яка затвердила завдан-
ня першого п’ятирічного плану розвитку народного господарства і звернулася
до трудівників міста і села із закликом розгорнути масовий рух («соціалістичне
змагання») за дострокове виконання п’ятирічки. Незабаром з’явилася постано-
ва ЦК ВКП(б) «Про соціалістичне змагання фабрик і заводів», у якій підкрес-
лювалося, що це не епізодична кампанія, а постійний метод роботи, спрямова-
ний на зниження собівартості і підвищення продуктивності праці. Організація
змагань покладалася на профспілки, а загальне керівництво ними — на партійні
комітети.
Профспілкові організації на підприємствах робили все залежне від них для
розгортання руху ударних бригад, але могли запропонувати робітничому класу
лише моральне стимулювання. У промфінплані (який у ході компанії за освоєн-
ня техніки почали називати техпромфінпланом) розписувалося перед початком
операційного року, звідки підприємство братиме паливо, електроенергію і напів-
фабрикати, куди відправлятиме продукцію, яким мусить бути фонд заробітної
плати. Рівень заробітків у працівників з різною продуктивністю праці виводився
з розміру наявного фонду заробітної плати і був майже однаковим. Таку практи-
ку в оплаті праці робітники презирливо охрестили «виводилівкою».
У середині 1930-х років в радянській промисловості визріли об’єктивні пе-
редумови для істотного підвищення продуктивності праці: успіхи в технічній ре-
конструкції виробництва та опануванні нової техніки були безперечними. Щоб
реалізувати ці передумови, потрібно було перебудувати нарахування заробітної
плати на засадах індивідуальної відрядності («скільки виробив, стільки й заро-
бив»). В Кремлі на деякий час скасували «стелю» в заробітках і зобов’язали пар-
тійні і профспілкові органи розгорнути «соціалістичне змагання» на нових за-
садах. Ініціатива у розгортанні такого змагання покладалася на кам’яновугільну
промисловість Донбасу, а його зачинателем був обраний досвідчений і технічно
підготовлений вибійник Олексій Стаханов.
Рекорди стахановців стали підставою для істотного підвищення у 1936 р.
норм виробітку і планових завдань, що було кінцевою метою влади у розгортанні
62 Партробітник України. 1934. № 2. С. 84.
63 Культурне будівництво Української РСР. Статистичний довідник. Київ, 1940. С. 55.
312