Page 377 - Україна й українці в постімперську добу (1917—1939)

Розділ 13. Держава-комуна в Україні

КНС скоротилася під час «чистки» з 1557,3 до 757,5 тис. осіб. Соціальний
склад КНС на травень 1922 р. був таким (по комнезамах, які надали відповідні
дані, в тис. осіб): наймити — 65,4; безземельні селяни — 111,8; малоземельні се-
ляни — 267,7; трьохдесятинники — 111,3; середняки — 74,5. Як бачимо, серед-
няки становили лише десяту частину членів КНС.
Травневий (1922 р.) пленум ЦК КП(б)У, до участі в роботі якого були за-
прошені секретарі губкомів партії, підтвердив доцільність існування комнезамів
як «організацій державного значення» і рекомендував партійній організації рес-
публіки спиратися на них під час роботи на селі. В резолюції пленуму ЦК було
спрогнозовано такий перебіг подій: «Черговим етапом у розвитку дрібнобуржу-
азної стихії буде натиск з боку куркульської частини села, прагнення якої будуть
спрямовані в бік оволодіння політичною владою, проникнення в Ради і витіснен-
ня з них біднішої частини села. Розгромлене в повстанському русі проти Радян-
ської влади, дезорганізоване новою економічною політикою, яка вибила грунт
з-під ніг українського бандитизму, куркульство, що знаходить свою ідеологічну
оболонку в петлюрівщині, спрямовує свою увагу в бік легального вростання в
радянський апарат, поступового повільного оволодіння ним, кооперацією, шко-
лою, освітніми організаціями на селі і господарськими органами та апаратами,
зв’язаними з життям українського села. Цьому натискові куркульсько-петлюрів-
ської стихії наша партія зможе вчинити опір тільки в тому разі, якщо вона на селі
буде, як і раніше, спиратися на верстви батрацтва і незаможного селянства, якщо
вона зуміє в гіршому разі нейтралізувати, а в кращому разі викликати політичні
68
симпатії з боку переважної маси середняцьких господарств» .
У цій резолюції простежуються головні лінії політики партії щодо україн-
ського села. Спираючись на пролетаризовані верстви, вона намагалася запобігти
проявам політичної активності основної селянської маси в будь-яких питаннях
місцевого життя. Надаючи в умовах непу повну економічну свободу селянству,
партійний апарат не допускав найменшої можливості для виникнення самовря-
дування сільського населення. За цим самоврядуванням він небезпідставно бачив
«петлюрівщину», тобто прагнення до незалежності України.
У другій половині 1923 р., коли в південних губерніях відступив голод і по-
чали з’являтися перші ознаки господарського відродження, в КП(б)У знову за-
говорили про доцільність ліквідації комнезамів. Партійний центр у Москві, який
терпів цю аномалію в структурі влади як тимчасову, під впливом цих розмов вирі-
шив заново вивчити питання. Х. Раковський, якого «трійка» у складі Г. Зінов’єва,
Л. Каменєва і Й. Сталіна встигла усунути з України, звернувся 18 липня 1923 р. з
листом до членів ЦК і ЦКК РКП(б), у якому захищав своє дітище — комнезами.
Він опротестував прийняту на пропозицію Г. Зінов’єва постанову пленуму ЦК
РКП(б) від 4 липня, згідно з якою політбюро ЦК доручалося у погодженні з ЦК

68 Комуністична партія України в резолюціях і рішеннях з’їздів, конференцій і пленумів
ЦК. Т. 1. С. 205—206.
315