Page 372 - Україна й українці в постімперську добу (1917—1939)

РОЗДІЛЕНА НАЦІЯ: ПАРАДОКСИ МІЖВОЄННОГО ПЕРІОДУ

III з’їзд профспілок України (грудень 1926 р.) зареєстрував 1,8 млн членів,
IV з’їзд (грудень 1928 р.) — 2,107 млн, V з’їзд (квітень 1932 р.) — 3,256 млн.
У жовтні 1940 р. кількість робітників і службовців, охоплених українськими
56
профспілками, досягла 4,3 млн осіб .
Здійснюючи курс на індустріалізацію, керівництво ВКП(б) почало активно
використовувати профспілки для розв’язання завдань, які стояли перед промис-
ловістю. Одним з них було зміцнення трудової дисципліни. Лави робітничого
класу швидко поповнювалися селянами, які не були призвичаєні до умов велико-
го виробництва. «Професійні спілки, — підкреслювалося у резолюції XV з’їзду
ВКП(б), — повинні допомогти відсталим верствам пролетаріату усвідомити до
кінця, що саме пролетаріат як клас є господарем індустрії, що перед ним розкри-
ваються величезні перспективи, якщо буде безустанно і неухильно йти уперед ін-
57
дустріалізація країни, раціоналізація її господарства» .
Пропагандистські методи впливу на порушників трудової дисципліни по-
єднувалися з каральними, які нерідко набували дотепно-вигадливих форм. На
підприємствах профспілки організовували «чорні каси» з відповідним зовніш-
нім оформленням, де прогульники одержували свою зарплату. В заводських бага-
тотиражках друкувалися списки прогульників і бракоробів, на «чорні дошки»
газет потрапляли підприємства з низьким рівнем трудової дисципліни. Значну
роль у перевихованні порушників дисципліни відігравали організовані на ви-
робництві товариські суди. Профспілки створювали на підприємствах таку ат-
мосферу, в якій п’яниці, прогульники, ледарі і бракороби відчували постійний
громадський осуд.
Якщо моральні методи впливу не допомагали, застосовувалися адміністра-
тивні стягнення. Спочатку звільнення з роботи практикувалося досить рідко,
тому що стаття 47 Кодексу законів про працю давала право розірвати трудовий
договір лише у разі неявки на роботу протягом більш як трьох днів підряд або
шести днів на місяць без поважних причин. Постановою ЦВК і РНК СРСР від
15 листопада 1932 р. встановлювалося, що у разі хоча б одного дня неявки на ро-
боту без поважних причин працівник має бути звільнений з позбавленням про-
довольчих і промтоварних карток .
58
Важкі житлові й культурно-побутові умови часто змушували працівників
покидати підприємства і шукати кращого місця. Під час ленінського штурму
більшовицьке керівництво намагалося розв’язати проблему плинності кадрів
шляхом мілітаризації праці й оголошення тих, хто покидав роботу, дезертирами
трудового фронту. Розпочинаючи новий штурм, сталінська команда визнала пра-
во робітників і фахівців працювати, де й коли вони бажали. Боротьбу з плинніс-

56 Очерки истории профессиональных союзов Украинской ССР. С. 240, 260, 285, 332.
57 КПСС в резолюциях и решениях съездов, конференций и пленумов ЦК. Т. 4. Москва,
1970. С. 48.
58 Сборник важнейших постановлений по труду. Москва, 1938. С. 33.
310