Page 371 - Україна й українці в постімперську добу (1917—1939)

Розділ 13. Держава-комуна в Україні

між профспілкою і госпорганом — колективним договором. У ст. 151 Кодексу
законів про працю УСРР проголошувалося: «Професійні виробничі спілки, які
об’єднують громадян, що працюють за наймом у державних, громадських і при-
ватних підприємствах та господарствах, мають право виступати перед різними
органами від імені працюючих за наймом як сторона, що укладає колективні до-
53
говори, а також бути їхнім представником з усіх питань праці та побуту» .
Перша в Україні масова колдоговірна компанія відбулася влітку 1922 р. По-
рушення умов договору господарським органом або спілкою розглядалося у спе-
ціально створених для цього установах арбітражного типу. Проблеми з розцін-
ками й нормами, які виникали мало не щодня, вирішували створені на кожному
підприємстві розцінково-конфліктні комісії (РКК).
Надаючи профспілкам «карт-бланш» у принципових питаннях соціальної
політики, компартійно-радянський аппарат звільняв себе від невдячної і рутин-
ної роботи. Разом з тим до членів партії, які працювали у профспілковому апара-
ті, ставили високі вимоги. Їхнім обов’язком було не тільки ретельне здійснення
директив партійного центру, а й налагодження зворотного зв’язку робітничих
мас із державою. Як правило, профспілкові керівники закріплювалися на своїх
місцях лише в тому разі, якщо мали здатність впливати на маси і забезпечувати
функціонування профспілок як «передавального пасу» від партії до робітничо-
го класу. Цю вимогу було відображено у резолюції IX з’їзду КП(б)У, що відбувся
в грудні 1925 р.: «Вважати за потрібне домогтися зміцнення авторитету членів
партії, що працюють у профспілках, насичення досить витриманим партійним
кадром профспілок і закріплення тих, хто в своїй роботі проявив здатність і чуй-
ність як до запитів з боку робітничої маси, так і до політики партії, яку вона про-
54
водить у відношенні до профспілок» .
Партійні організації різного рівня мусили займатися соціальними питан-
нями як остання інстанція, до якої зверталися конфліктні сторони. Проте такі
звертання розглядалися як недолік у роботі комуністів у профспілках або в гос-
порганах. Ось як реагувала на них у грудні 1926 р. Перша Всеукраїнська конфе-
ренція КП(б)У: «Зобов’язання щодо колективних договорів госпоргани часто
не виконують, особливо в частині заробітної плати, спецодягу та охорони праці.
Багато неправильностей спостерігається в розв’язанні конфліктів, які часто пере-
носяться в партійну організацію, обминаючи встановлену законами інстанцію —
РКК, примирні камери, третейські суди. Часто бувають випадки, коли рішення
цих питань не досить об’єктивні. В даному разі партійні органи заміняють проф-
спілкові і господарські органи і тим самим покладають на партію безмірну відпо-
відальність перед безпартійними робітниками» .
55

53 Очерки истории профессиональных союзов Украинской ССР. С. 226.
54 Комуністична партія України в резолюціях з’їздів, конференцій і пленумів ЦК. Т. 1. Ки-
їв, 1976. С. 363.
55 Там само. С. 429—430.
309