Page 368 - Україна й українці в постімперську добу (1917—1939)

РОЗДІЛЕНА НАЦІЯ: ПАРАДОКСИ МІЖВОЄННОГО ПЕРІОДУ

ничо-селянською владою, яка змушена здійснювати непопулярні заходи, але в
найближчій перспективі забезпечить їм комуністичний розподіл матеріальних
благ за потребами. Тими, хто не бажав вірити такій риториці і схиляв до цього
інших, займалися чекісти.
В Україні розгорнулася ідеологічна кампанія, покликана запевнити робіт-
ників у тому, що націоналізовані підприємства, на яких вони працюють, — це
загальнонародне надбання. Кампанія була досить переконливою, оскільки су-
проводжувалася заходами з докорінної зміни статусу робітників на виробництві.
Їх залучали до активної діяльності в компартійних осередках, виконкомах рад,
фабзавкомах і профспілках. Влаштовували урочисті заходи зі вшанування вете-
ранів праці, відбувалося широко висвітлюване пресою переселення робітників у
буржуазні квартали. Газети славили безоплатну ударну працю робітників на су-
ботниках і недільниках.
Щоб використати профспілки для поліпшення роботи націоналізованої
промисловості, партія мала оволодіти ними. Універсальним засобом для під-
порядкування профспілок та громадських організацій стали комфракції, запро-
ваджені партійним статутом, який у грудні 1919 р. прийняла VIII Всеросійська
партконференція. Їх створювали на всіх позапартійних з’їздах, в установах і ор-
ганізаціях, у тому числі профспілкових, де було щонайменше три члени партії.
Комфракції мали працювати під керівництвом парткомів і спільно з ними під-
бирати та розставляти кадри у профспілках .
48
Враховуючи «особливу засміченість» українських профспілок меншови-
ками та есерами, Всеросійська центральна рада професійних спілок (ВЦРПС)
надіслала навесні 1920 р. в Україну своїх відповідальних працівників. За допо-
могою чекістів і парткомів КП(б)У вони організували губернські профспілкові
конференції з метою переобрання складу губпрофрад. Подібні «десанти» здій-
снювали й галузеві профспілки з Росії. Керівний профспілковий центр України
було створено російським профспілковим центром без усякої імітації принципу
виборності. Спочатку (з грудня 1919 р.) функції українського профспілкового
центру виконувало Організаційно-інструкторське бюро ВЦРПС по Україні.
49
У лютому 1920 р. його було перетворено на Південбюро ВЦРПС .
Діяльність галузевих профспілок ВЦРПС спочатку брала під контроль за
допомогою інституту уповноважених. Пізніше було створено Південбюро галу-
зевих спілок. У січні 1920 р. в апараті ЦК КП(б)У виник відділ профспілкового
руху, який організував відповідні відділи в губпарткомах .
50
Щоб перетворити профспілки на «передавальний пас» від влади до робіт-
ничих мас, керівництво РКП(б) мало не лише «почистити» персональний склад
їхніх апаратів, а й змінити організаційну структуру. Історично склалося так, що

48 КПРС в резолюціях і рішеннях з’їздів, конференцій і пленумів ЦК. Т. 2. Київ, 1979.
С. 129—130.
49 Очерки истории профессиональных союзов Украинской ССР. Киев, 1983. С. 161.
50 Там само. С. 161, 163.
306