Page 364 - Україна й українці в постімперську добу (1917—1939)

РОЗДІЛЕНА НАЦІЯ: ПАРАДОКСИ МІЖВОЄННОГО ПЕРІОДУ

визволення України» («СВУ»). Під час і після процесу «СВУ» чекісти зааре-
штували, знищили або заслали понад 30 тис. представників української інтелі-
генції.
Секретно-політичний відділ у складі ДПУ УСРР В. Балицький створив у бе-
резні 1931 р. На оперативній нараді, присвяченій обговоренню згаданого вище
інструктивного листа Г. Ягоди, керівник відділу Г. Люшков висунув такі вимоги
для інформаторів: «Інформатор повинен так виховуватися, щоб він міг не тільки
«фотографувати», але щоб він в селі, цеху, в установі, виявляючи антирадянські
настрої, спромігся промацати, розібратися в причинах, які викликають ці на-
строї, знати людей, що виявляють антирадянську активність, викликають воро-
жі настрої або підігрівають ці незадоволення, вміти їх перевірити, виявити їхні
41
зв’язки» .
У 1932—1933 рр. в Радянському Союзі спалахнула гостра соціально-еко-
номічна криза, супроводжувана голодуванням населення у багатьох регіонах.
Долаючи викликаний недолугою економічною політикою селянський саботаж
колгоспної праці, Й. Сталін застосував страхітливий терор голодом в УСРР і на
Кубані, який мав своїм наслідком голодомори з мільйонними жертвами. Голодо-
мор в Україні і Великий терор висвітлено в наступних підрозділах. Тут потрібно
проаналізувати заходи, спрямовані на те, щоб задумана Сталіним грандіозна те-
рористична операція органів державної безпеки здійснювалася з максимальною
ефективністю.
У січні 1934 р. в Москві відбувся XVII з’їзд ВКП(б). Й. Сталін бажав, щоб
цей з’їзд підтвердив безпомилковість його керівництва партією і країною. З цією
метою було організовано виступи на з’їзді провідних діячів опозиції — М. Буха-
ріна, Г. Зінов’єва, Л. Каменєва, О. Рикова, М. Томського. Політично зломлені, ці
люди виголошували дифірамби Й. Сталіну. Улесливими компліментами організа-
тору Голодомору були наповнені виступи на з’їзді керівників радянської України.
Проте терористичні методи сталінського керівництва викликали у багатьох
представників компартійно-радянської номенклатури обурення і страх. На XVII
з’їзді ніхто не наважився критикувати генсека, оскільки це могло загрожувати
смертю. Безпечну можливість висловити негативне ставлення давала тільки про-
цедура виборів до Центрального комітету, яка залишалася таємною.
Першим кроком у підготовці Великого терору стала реорганізація органів
державної безпеки. 10 липня 1934 р. ЦВК СРСР створив на базі ОДПУ На-
родний комісаріат внутрішніх справ, який очолив Г. Ягода. Керівником НКВС
УСРР став В. Балицький. Загальносоюзний і республіканські наркомати вну-
трішніх справ увібрали в себе різноманітні структури — міліцію, прикордонні і
внутрішні війська, архівну службу, службу реєстрації актів громадянського стану
та ін. У структурі наркомату причаїлося Управління державної безпеки (УДБ)

41 Кульчицький С. Вертикаль державної безпеки в системі диктатури більшовицьких
вождів (1917—1938 рр.). Радянські органи державної безпеки в Україні (1918—1991 рр.): іс-
торія, структура, функції. С. 38.
302