Page 363 - Україна й українці в постімперську добу (1917—1939)

Розділ 13. Держава-комуна в Україні

— Був.
— Що там було?
— Та нічого. Та все гуляли, пили, випивали.
— Отакий ти чесний! А твій брат що говорив? А цей тоді: А-а — значить, там
ще хтось був. Він тоді:
— Извините, простите, и то так, мой брат говорил отакое и отакое.
— Так от: ми тобі перший раз прощаємо, а надалі — Сибір або розстріл.
І він тоді другий раз не те що брат, хай рідна мама, батько говорили — він
мусить іти докласти. І отак вони роблять агентуру» .
39
Таку історію людина не могла вигадати, свідок розповідав про власний до-
свід спілкування з «органами». Можна зрозуміти мотиви його втечі якнайдалі
від радянської влади — аж на інший бік планети. Обставини війни зробили таку
втечу можливою.
Радянське суспільство виявилося вщерть наповненим «очима й вухами»
політичного режиму. Здобута інформація показувала, хто ставився до влади не-
гативно. Як правило, такі люди не виступали проти радянської держави з відкри-
тим заборолом, і чекісти мали визначити ставлення до них: чи зайняти пасивну
позицію і обмежитися зберіганням відповідної інформації до певного часу (той
час настав тільки в 1937—1938 рр.), чи діяти активно. Як саме чинити в такому
випадку, роз’яснив у квітні 1931 р. заступник голови ОДПУ Г. Ягода (фактич-
но він виконував функції голови замість постійно хворого В. Менжинського):
«Основне завдання, яке ставиться перед усім апаратом секретно-політичного
відділу, — це виявлення усіх центрів, організуючих контрреволюцію, і ліквіда-
ція їх в самому зародку. Це означає: не тоді, коли контрреволюційна група або
організація встигла вже розгорнути свою роботу і завдати нам удари на тій або
іншій ділянці політичного і господарського життя країни, а саме в зародку, тобто
викрити своєчасно і своєчасно ліквідувати» .
40
Виявилося, що найзручнішим способом усунення потенційно небезпечних
для режиму людей є ліквідація створеної самими чекістами підпільної організа-
ції. Організацію-фантом вони з успіхом використовували для нейтралізації тих,
хто міг боротися з владою зі зброєю в руках або чинити їй інтелектуальний опір.
Така тактика вимагала колосальних зусиль і коштів, але мінімізувала небезпеку
неочікуваних антирадянських виступів.
Не можна сказати, що Г. Ягода був першовідкривачем у цій справі. Першу
фантомну антирадянську організацію було створено ще 1924 р. з конкретною ме-
тою — заманити в Радянський Союз Б. Савинкова. Бажаючи проінспектувати
«підпільників», які встановили з ним постійний зв’язок, він перейшов радян-
сько-польський кордон і був схоплений. З такою самою фантомною організацією
була пов’язана зазначена вище «Шахтинська справа» (1928 р.). Нарешті, ще од-
ним прикладом організації, створеної в 1929 р. в кабінетах слідчих, була «Спілка
39 Там само. С. 699, 723—724.
40 Цит. за: Кульчицький С. Фантоми нашої історії. Віче. 1996. № 2. С. 151.
301