Page 358 - Україна й українці в постімперську добу (1917—1939)

РОЗДІЛЕНА НАЦІЯ: ПАРАДОКСИ МІЖВОЄННОГО ПЕРІОДУ

Чекісти України повинні були таємно від українського уряду інформувати
ЦК РКП(б) про кадрову ситуацію в республіці. В. Манцев, очевидно, не знай-
шов компромату на О. Пєшехонова, інакше Х. Раковському не вдалося б утрима-
ти цього всесвітньо відомого статистика в Харкові ще майже рік. Тільки в січні
1922 р. О. Пєшехонов втратив посаду, а ще через кілька місяців його вислали за
кордон з великою групою професорів — інтелектуальної еліти країни.
Під час громадянської війни органи ЧК являли собою головну силу в бороть-
бі з антирадянською діяльністю в тилу. Їхнім завданням було придушення опо-
зиції більшовикам, насамперед встановленню їх монополії на владу. Ця функція
залишилася основною і в мирний час, проте вона поширилася й на економічну
сферу. Керівник ВЧК Ф. Дзержинський з квітня 1921 р. був призначений за су-
місництвом на посаду наркома шляхів сполучення, а в 1924 р. залишив цей нар-
комат, щоб очолити більш важливе відомство — Вищу раду народного господар-
ства СРСР.
Компартійна і радянська вертикалі наскрізь пронизували народну товщу,
використовуючи комуністів, комсомольців, державних службовців, членів різно-
манітних товариств. Додаткова до компартійної чекістська вертикаль не бажала
відставати. У серпні 1920 р. цілком відкрито, на всю країну пролунало звернення-
25
заклик ВЧК: «Кожен комуніст повинен стати інформатором» .
Звернення до комуністів виявилося недостатньо ефективним, тому що в пар-
тії ще з дореволюційних часів презирливо ставилися до філерської роботи. Про-
те чекісти наполегливо зверталися до парткомів з проханням про допомогу. Ось
зразок клопотання, адресованого Запорізькою губЧК в губпартком 22 вересня
1921 р.: «За наміченим планом освідомлення кожен член партії — де б він не
був — на підприємствах, заводах, установах, кварталах тощо як міста, так і пові-
ту, повинен паралельно із своєю прямою роботою, як обов’язкове правило, вико-
нувати в порядку сумісництва обов’язки чекіста, будучи інформатором, уповно-
важеним куща, і безвідмовно підпорядковуючись, виконувати розпорядження і
завдання відповідних уповноважених ЧК в межах їхньої роботи» .
26
Навесні 1921 р. у профспілках було створені чекістські групи, на які покла-
дався обов’язок викривати зловживання на виробництві. Ці групи складалися з
профспілкових працівників та чекістів і мали досить широкі повноваження.
Головне завдання чекістів полягало у недопущенні самої думки про опози-
цію владі серед громадян. Тому терор проти тих, хто не бажав виявляти свою
лояльність владі, мав бути показовим, відкритим і широко популяризованим.
Виконуючи настанови більшовицького керівництва, чекісти майже щороку вла-

25 Измозик В.С. Глаза и уши режима: государственный политический контроль за населе-
нием Советской России в 1918—1928 гг. Санкт-Петербург, 1995. С. 74.
26 Кульчицький С. Вертикаль державної безпеки в системі диктатури більшовицьких
вождів (1917—1938 рр.). Радянські органи державної безпеки в Україні (1918—1991 рр.): іс-
торія, структура, функції. Матеріали круглого столу (19 грудня 2013 р., м. Київ). Київ, 2014.
С. 20.
296