Page 355 - Україна й українці в постімперську добу (1917—1939)

Розділ 13. Держава-комуна в Україні

він і став на ХVІ партз’їзді першим і єдиним у 30-х роках представником України
в політбюро ЦК ВКП(б). В. Чубар був обраний членом політбюро ЦК тільки
в 1935 р., коли вже працював у Москві. Г. Петровський залишався кандидатом
упродовж 13 років, аж до кінця політичної кар’єри.
Національний склад членів політбюро ЦК РКП(б) — ВКП(б) малопоказо-
вий. Число росіян від березня 1921 р. до грудня 1939 р. збільшилося з одного до
п’яти, число євреїв зменшилося з трьох до одного. Росіяни у 1921 р. були пред-
ставлені тільки В. Леніним, що давало привід для здивованих запитань і навіть
анекдотів. Надалі, однак, цей орган влади поповнювався майже виключно пред-
ставниками центральних відомств — як правило, росіянами.
На запитання про пов’язаність знакових фігур політбюро ЦК ВКП(б) з
власним народом доводиться відповідати негативно. Латиш Я. Рудзутак не був
пов’язаний з Латвією, так само як поляк С. Косіор — з Польщею, тобто держа-
вами, які перебували поза межами СРСР. Але й до Грузії у складі Радянського
Союзу грузини Й. Сталін і Г. Орджонікідзе не мали прямого стосунку, як і ві-
рменин А. Мікоян — до Вірменії. Це була справді інтернаціональна команда ви-
щих керівників, яка дбала передусім про інтереси російсько-радянської імперії,
розуміючи їх у суто імперіалістичному дусі.
Розглянемо, як складалася колективна доля знакових фігур політбюро
ЦК КП(б)У між ХІ (червень 1930 р.) і ХІІ (січень 1934 р.) партійними з’їздами,
які передували ХVІ і ХVІІ з’їздам ВКП(б).
Приблизно через місяць після того, як обране на ХІ з’їзді КП(б)У політбюро
ЦК почало працювати, з його складу випав П. Постишев: Й. Сталін забрав його
у власний секретаріат. Вакансію заповнив В. Строганов, переведений з посади
секретаря Харківського окружкому КП(б)У. У грудні 1930 р. Україну покинув
Л. Картвелішвілі, щоб очолити Закавказький крайком ВКП(б). Його місце в по-
літбюро ЦК зайняв Р. Терехов, переведений з посади секретаря Артемівського
окрпарткому на посаду секретаря ЦК і першого секретаря Харківського міськ-
кому КП(б)У. У червні 1931 р. голова ДПУ УСРР (з 1923 р.) В. Балицький був
переведений у Москву на посаду заступника голови ОДПУ СРСР.
Восени 1932 р. Й. Сталін вирішив «зміцнити» українське керівництво, яко-
му перестав довіряти, двома новими функціонерами — І. Акуловим і М. Хатає-
вичем. Опинившись у Харкові, перший заступник ОДПУ СРСР І. Акулов був
негайно кооптований у члени ЦК КП(б)У і введений до складу політбюро ЦК,
після чого працював секретарем ЦК КП(б)У по Донбасу. М. Хатаєвич, який з
1928 р. очолював Середньоволзький крайком ВКП(б), після кооптації в члени
ЦК і обрання в політбюро ЦК КП(б)У працював другим секретарем ЦК, а в
січні 1933 р. очолив Дніпропетровський обком партії.
Щоб поставити у кризовій ситуації український субцентр влади під безпо-
середній контроль своїх довірених осіб, Сталін ініціював постанову ЦК ВКП(б)
від 24 січня 1933 р. Згідно з нею, В. Балицький і П. Постишев поверталися на
постійну роботу в Україну, але не позбавлялися посадових прерогатив союзно-
293