Page 354 - Україна й українці в постімперську добу (1917—1939)

РОЗДІЛЕНА НАЦІЯ: ПАРАДОКСИ МІЖВОЄННОГО ПЕРІОДУ

позицію В. Молотова головуючий вніс до порядку денного питання про вибори
виконавчих органів ЦК. Пропозиції доручалося оголосити найстарішому члену
ЦК, керівнику Уральського парткому І. Кабакову. Спочатку присутні без обго-
ворення погодилися з кількісним складом політбюро ЦК — 10 членів, 5 кан-
дидатів. Варто звернути увагу на парну кількість членів, тоді як у добу В. Леніна
це число було непарним. Тепер думка більшості визначалася без участі головної
фігури в цьому зібранні — Й. Сталіна, який враховував її, виносячи власне рі-
шення. Далі І. Кабаков зачитав персональний склад політбюро ЦК, який про-
понувалося затвердити. Присутні знали, що склад пропонує не Кабаков, а хтось
інший, чиє прізвище не називалося, але вголос про це не говорили. Члени ЦК
затвердили поданий список без обговорення конкретних кандидатур відкритим
голосуванням. Кандидатів у члени політбюро ЦК, членів оргбюро і секретаріату
також затвердили списком.
Потім члени ЦК перейшли до головного — «виборів» генерального се-
кретаря ЦК. Процедура звелася до коротенької репліки І. Кабакова: «Генераль-
ним секретарем тов. Сталіна?». (Голоси: Ясно.). Далі в гру вступив головуючий:
«Хто за, прошу підняти руки. Прошу опустити. Хто утримався? Нема. Хто про-
ти? Нема. Прийнято одноголосно».
Процедура виборів виконавчих органів ЦК ВКП(б) займала кілька хвилин. Ін-
ших питань у порядку денному першого післяз’їздівського пленуму ЦК не бувало .
21
Улітку 1930 р. в політбюро ЦК уже не було суперників генсека. Під час запо-
внення вакансій у Й. Сталіна вперше з’явилася можливість керуватися іншими,
ніж боротьба за владу, принципами. Вакансій, виходячи із затвердженого кіль-
кісного складу політбюро, було три. Одну з них генсек віддав своєму поплічнику
Л. Кагановичу. Місце, яке тимчасово займав О. Риков (його тоді ще не встигли
звільнити з посади голови Раднаркому СРСР), Й. Сталін мав намір віддати ін-
шій людині зі свого кола — Г. Орджонікідзе (що й було зроблено в грудні 1930 р.,
коли головою уряду став В. Молотов). Дві вакансії Й. Сталін заповнив, керую-
чись уже не особистими, а загальнопартійними інтересами. Вони дісталися ке-
рівникам найбільших регіональних партійних організацій — генеральному се-
кретарю ЦК КП(б)У С. Косіору і першому секретарю Ленінградського обкому
і міськкому ВКП(б) С. Кірову. Отже, з 1930 р. почав діяти принцип включення
до компартійно-радянської олігархії регіональних керівників.
Як були представлені в політбюро ЦК ВКП(б) керівники України? «Пер-
шою ластівкою» був Г. Петровський, обраний кандидатом в члени політбюро
ЦК 1 січня 1926 р., Л. Каганович став кандидатом у липні, а В. Чубар — у листо-
паді того ж року.
У липні 1928 р. Й. Сталін забрав з України Л. Кагановича і відправив у рес-
публіку як генерального секретаря ЦК КП(б)У С. Косіора. Той з 1926 р. працю-
вав разом із всесоюзним генсеком у секретаріаті і оргбюро ЦК ВКП(б). Якраз
21 Кульчицький С.В. Форма і суть української радянської державності. Політична істо-
рія України ХХ століття. Т. 3. С. 206.
292