Page 360 - Україна й українці в постімперську добу (1917—1939)

РОЗДІЛЕНА НАЦІЯ: ПАРАДОКСИ МІЖВОЄННОГО ПЕРІОДУ

У відкритих документах повідомлялося про ліквідацію ВЧК і покладення за-
вдань щодо боротьби з контрреволюцією на нову установу — Державне політич-
не управління (ДПУ). Декрет ВЦВК від 6 лютого 1922 р. застосував саме таке
формулювання. В закритих документах вживалася інша термінологія: перефор-
32
мування, реорганізація . Згідно з постановою ВУЦВК «Про Держполітуправ-
ління» від 22 березня 1922 р., ДПУ, як і ВУЧК, створювалося при Наркоматі
33
внутрішніх справ . Голова ДПУ, а ним став той самий В. Манцев, призначав-
ся одночасно на посаду наркома внутрішніх справ УСРР і вважався повноваж-
ним представником ДПУ РСФРР в Україні. Після створення СРСР змінилася
лише назва ДПУ РСФРР: його перейменували на Об’єднане державне політичне
управління (ОДПУ) в рамках СРСР.
В радянські часи цю «гру на публіку» сприймали цілком серйозно. Напри-
клад, «Советская историческая энциклопедия» вказувала: «Функції і компе-
тенція ОДПУ порівняно з ВЧК дещо змінилися: ОДПУ роз’язувало переважно
34
політичні завдання і не мало права позасудових дій» . Проте 14 квітня 1922 р.
політбюро ЦК КП(б)У щодо доповіді В. Манцева прийняло таке рішення: «На-
дати Д.П.У право безпосередньої розправи і внесення з відома Президії ВУЦВК
позасудових вироків, аж до вищої міри покарання, у справах:
— всякого роду злочинах співробітників Д.П.У і його органів;
— про осіб, викритих у збройних грабунках, карних злочинах і про рециди-
вістів, затримуваних зі зброєю в руках на місці злочину;
— про учасників збройних виступів або контрреволюційних організацій, які
35
мають метою насильницьке повалення радянського ладу» .
Як бачимо, чекісти могли за власним вибором спрямувати справу по судовій
або позасудовій лінії. Їм дозволялося самочинно здійснювати арешт, проводити
слідство, виносити вирок, виконувати його. До компетенції органів належало ви-
значення суті антирадянської активності громадян, аж до створення на порож-
ньому місці «контрреволюційної організації». Прикладом є «шахтинська спра-
ва», задумана безпосередньо Й. Сталіним і підготовлена чекістами під наглядом
генерального секретаря ЦК КП(б)У Л. Кагановича.
Реорганізація органів державної безпеки була пов’язана з необхідністю по-
силення їхньої поінформованості про стан суспільства в мирний час. Наказом
по ДПУ РСФРР від 14 листопада 1922 р. секретні співробітники (сексоти) поді-
лялися на три категорії: агент зовнішнього спостереження (штатний сексот ДПУ
по лінії оперативного відділу); інформатор (завербована або спеціально введе-
на в установу, організацію, контору особа для висвітлення настроїв — за лінією
інформаційного відділу); інформатор (завербована або введена в антирадянську

32 Кульчицький С. Комунізм в Україні: перше десятиріччя (1919—1928). Київ, 1996. С. 256.
33 Постанова Всеукраїнського Центрального Виконавчого Комітету. Про Держполіт-
управління. 22 березня 1922 р. Вісти ВУЦВК. 1922. 1 квітня.
34 Советская историческая энциклопедия. Т. 10. Москва, 1967. С. 455.
35 Кульчицький С. Комунізм в Україні: перше десятиріччя (1919—1928). Київ, 1996. С. 257.
298