Page 382 - Україна й українці в постімперську добу (1917—1939)
P. 382

РОЗДІЛЕНА НАЦІЯ: ПАРАДОКСИ МІЖВОЄННОГО ПЕРІОДУ

                   Дехто з комуністів? Така економічна політика являла собою суть здійснено-
               го під керівництвом В. Леніна штурму 1918—1920 рр. Відсторонюючись від неї,
               він придумав, як врятувати комуністичну ідею після відмови від комуністичного
               штурму. На трирічний період панування своєї партії він накинув маскувальну сіт-
               ку з двох слів «воєнний комунізм».
                   У плані промови про заміну продрозверстки податком, який В. Ленін під-
               готував у першій половині березня 1921 р., є таке речення: «Надто поспішний,
               прямолінійний, непідготовлений «комунізм» наш викликався війною і немож-
               ливістю ні дістати товари, ні пустити фабрики»  . Водночас із започаткуванням
                                                             5
               нового терміна через взяття в лапки слова «комунізм» виникла й схема пояс-
               нення попередньої економічної політики партії: нічого не вдієш, змусила війна!
               Лапки у слові «комунізм» давали подвійну вигоду. По-перше, визнавалося, що
               комунізм виявився не справжнім, тобто відновлювалася репутація «справжньо-
               го» комунізму. По-друге, вимушене засудження комуністичного штурму 1918—
               1920 рр., який приніс із собою стільки нещасть для народних мас, підмінялося
               тезою про вимушеність самого штурму умовами війни.
                   Термін «воєнний комунізм» уперше з’явився в ленінській брошурі «Про
               продовольчий податок». Він використовувався п’ять разів: перші чотири рази
               брався в лапки, а в заключній частині брошури подавався вже без лапок як уста-
               лене словосполучення, яке відображало реальну ситуацію.
                   За попередні три роки компартійно-радянська номенклатура призвичаїлася
               до практики комуністичного будівництва. Тому керівникам РКП(б) і КП(б)У
               доводилося вдаватися до незвичної відвертості у спілкуванні з нею. Прикладом
               може бути резолюція Всеукраїнської партійної наради, що відбулася у Харко-
               ві 2—4 травня 1921 р.: «Перед пролетарською партією стояла двоякого роду
               можливість: або, не чекаючи допомоги західноєвропейського пролетаріату, в
               обстановці тимчасової міжнародної ізольованості російської революції, піти
               на відкриту громадянську війну з масою селянства і покласти весь тягар росій-
               ської революції на плечі кількісно ослаблого, фізично виснаженого, знекровле-
               ного трирічною війною російського пролетаріату, або, пішовши на економічні
               поступки селянству, зміцнити шляхом угоди з ним соціальну основу Радянської
                                 6
               влади і революції»  .
                   Будучи могильщиками Російської революції, більшовики вдавали, що є ви-
               разниками її гасел. Вимушену відмову від реквізиції селянської продукції у до-
               вільних обсягах вони назвали економічною поступкою селянству. Такою була
               перевернута логіка ленінської партії, яка бралася розгорнути комуністичне бу-
               дівництво у всесвітньому масштабі, але опинилася у міжнародній ізоляції і під
               загрозою продовження громадянської війни — цього разу з усім селянством.



                   5  Там само. С. 344.
                   6   Комуністична партія України в резолюціях і рішеннях з’їздів, конференцій і пленумів
               ЦК. Т. 1. С. 134.
                                                   320
   377   378   379   380   381   382   383   384   385   386   387