Page 386 - Україна й українці в постімперську добу (1917—1939)

РОЗДІЛЕНА НАЦІЯ: ПАРАДОКСИ МІЖВОЄННОГО ПЕРІОДУ

відступ в цілому ряді галузей економіки до державного капіталізму, не штурмова
атака, а дуже важке, трудне і неприємне завдання тривалої облоги, зв’язаної з ці-
14
лим рядом відступів» .
Щоб налагодити ринкову змичку міста і села, радянська влада дозволила
приватну торгівлю (одночасно з розгортанням державної торгівлі) і приватне
підприємництво. Фігура приватного підприємця, який раптово виринув на по-
верхню економічного життя після всіх націоналізацій, реквізицій і конфіскацій,
набула в політиці партії і в історіографії, що віддзеркалювала цю політику, явно
гротескних рис. Особи, які користувалися наданими непом можливостями віль-
ного підприємництва, розглядалися владою як політично небезпечні і морально
неповноцінні. Цей типовий погляд на «непмана» відображено в популярних і
досі сатиричних романах І. Ільфа і Є. Петрова «Дванадцять стільців» та «Зо-
лоте теля».
В. Ленін завжди вважав буржуазію соціальним злом, але закликав компар-
тійно-радянську номенклатуру утриматися від перегинів у класовій лінії. Мож-
ливо, найбільш відверто він висловився з цього приводу в політичному звіті ЦК
РКП(б) XI з’їздові партії в березні 1922 р.: непмани потрібні, щоб знаходити
ринкову змичку з селянським господарством; будувати комуністичне суспільство
руками комуністів — це дитяча ідея, тому що комуністи — це крапля в народно-
15
му морі; комунізм потрібно будувати некомуністичними руками .
І все-таки XI з’їзд РКП(б) оголосив у резолюції шодо доповіді В. Леніна,
що поступки капіталу скасовуються, відступ припиняється і партія перегру-
16
повує свої сили, щоб перейти у широкий наступ . Однак наступ не склався.
Націоналізована промисловість не могла конкурувати з приватною, незважа-
ючи на підтримку державних органів. Там, де непмани знаходили можливості
для успішної підприємницької діяльності, очолювані комуністами трести ви-
глядали безпорадно. Абсолютна ринкова неграмотність мобілізованих на гос-
подарську роботу функціонерів упадала у вічі. В. Ленін з гіркотою визнав (на
тому ж таки XI з’їзді): відповідальні працівники партії не можуть конкурувати
з приватником, бо не знають не лише торгівельної справи, а й навіть того, що
її не знають . Характеризуючи роком пізніше партійні кадри, організаційно-
17
інструкторський відділ ЦК КП(б)У зауважував: «В партії є групи членів, які,
іноді при робітничому або селянському походженні, виховувалися виключно
в умовах воєнного комунізму на роботах, що не давали можливість одержати
яку-небудь спеціальність, а в сучасних умовах, коли спеціалізація і кваліфікація
14 Ленін В.І. ПЗТ. Т. 44. С. 196.
15 Ленин В.И. ХІ съезд РКП(Б). Политический отчет Центрального Комитета РКП(б).
27 марта. ПСС. Т. 45. Изд 5-е. Москва: Издательство политической литературы, 1970.
С. 80—88, 98—99.
16 КПРС в резолюціях і рішеннях з’їздів, конференцій і пленумів ЦК. Т. 2. Київ, 1979.
С. 302—303.
17 Ленин В.И. ХІ съезд РКП(Б). Политический отчет Центрального Комитета РКП(б).
27 марта. ПСС. Т. 45. С. 82.
324