Page 390 - Україна й українці в постімперську добу (1917—1939)

РОЗДІЛЕНА НАЦІЯ: ПАРАДОКСИ МІЖВОЄННОГО ПЕРІОДУ

27
вість . Проте хлібом постачалися шахти, а не села. З сіл голодуючої Донецької
губернії хліб якраз забирали. До 15 січня 1922 р. з губернії було викачано 120 тис.
28
пуд. хліба .
У листопаді-грудні 1921 р. в південних губерніях України різко зросла
смертність сільського населення. Під час обговорення звіту ЦК, з яким виступив
у грудні 1921 р. на VI конференції КП(б)У Х. Раковський, М. Скрипник заявив:
«Хіба це не було очевидно, що ми йдемо до голоду? ЦК затримував це питання.
Йшов тиждень за тижнем, місяць за місяцем, і тільки тепер ми бачимо вочевидь
помилку, виявлену тут. Ми тоді не насмілювалися казати, що у нас, в нашій благо-
датній Україні — голод» .
29
Отже, М. Скрипник звинуватив в інформаційній блокаді передусім першу осо-
бу в українській компартійно-радянській номенклатурі — Х. Раковського. Той на
партконференції з ним не полемізував. Більше того, у довірчому листі до В. Леніна
від 28 січня 1922 р. Х. Раковський брав на себе провину за організацію інформа-
ційної блокади: «Я повинен констатувати, що стосовно продовольчих і посівних
потреб наших голодуючих губерній ми виявили злочинну недбалість… Це відбува-
30
лося тому, що ми в першу чергу мали на увазі Радянську Росію і Донбас» .
М. Скрипник, Х. Раковський і всі інші керівні діячі голодуючої України чу-
дово розуміли, що інформаційну блокаду організували вожді ЦК РКП(б) на чолі
з В. Леніним, проте брали провину на себе. Так вимагала партійна дисципліна.
Зняти інформаційну блокаду могла лише та людина, яка її встановила, — В. Ле-
нін. Коли селяни південних губерній України почали гинути сотнями тисяч, гума-
нітарну катастрофу вже не можна було приховати ані від власного народу, ані від
світової громадськості. Блокада втрачала сенс, і на початку січня 1922 р. В. Ленін
дозволив Х. Раковському звернутися по допомогу до міжнародних організацій.
10 січня Х. Раковський уклав з АРА угоду, аналогічну тій, яку уклала РСФРР. 16 січ-
ня політбюро ЦК КП(б)У доручило своєму агітаційно-пропагандистському відді-
лу і ЦК Допгол вжити заходів, щоб у пресі з’явилося «якнайбільше відомостей про
голод на півдні України». Центральному органу ЦК КП(б)У газеті «Коммунист»
доручалося надіслати в голодуючі губернії свого кореспондента .
31
Тільки в грудні 1922 р. на VII Всеукраїнському з’їзді рад голова Президії
ВУЦВК і Центральної комісії по боротьбі з наслідками голоду (вже переймено-
ваної ЦК Допгол) Г. Петровський наважився торкнутися болючого питання про
причини інформаційної блокади. Офіційним стало таке хитромудре пояснення:
«На Україні внаслідок більш сприятливого врожаю попереднього року, незважа-
ючи на однаковий з Поволжям вплив посухи на врожай 1921 р., гострий продо-
вольчий нестаток дав себе відчути тільки з пізньої осені. І до початку зими 1921 р.

27 Ленін В.І. ПЗТ. С. 253.
28 Кульчицький С.В. Комунізм в Україні: перше десятиріччя (1919—1928). С. 199.
29 Там само. С. 200.
30 Голод 1921—1923 років в Україні. Зб. док. і матеріалів. С. 79.
31 Там само. С. 69.
328