Page 395 - Україна й українці в постімперську добу (1917—1939)

Розділ 14. Радянська модернізація УРСР: мета, інструменти досягнення, наслідки

ського Союзу» про розгортання руху за виконання п’ятирічки. У травні з’я ви лася
постанова ЦК ВКП(б) «Про соціалістичне змагання фабрик і заводів», де заува-
жувалося, що це не епізодична кампанія, а постійний метод роботи, який треба
пов’язувати з виконанням завдань зі зниження собівартості, підвищення продук-
тивності праці та поліпшення трудової дисципліни. Організація змагання покла-
44
далася на профспілки, а загальне керівництво ним — на партійні комітети .
У липні 1929 р. делегація Луганського паровозобудівного заводу, яка при-
їхала в Москву для обміну досвідом виробничого змагання, домовилася з мос-
ковськими робітниками про змагання за дострокове виконання п’ятирічки. Так
народилося гасло «П’ятирічку — за чотири роки!».
Якісні показники промисловості істотно погіршувалися внаслідок великої
плинності кадрів. Нове поповнення робітничого класу складалося здебільшого
з селян, які не звикли до праці на великому виробництві. Через важкі житлові
та культурно-побутові умови вони часто кидали підприємства, шукаючи кращо-
го місця. Під час ленінського штурму більшовицьке керівництво вдавалося до
мілітаризації праці, оголошуючи тих, хто залишав робоче місце, трудовими де-
зертирами. Готуючи новий штурм, сталінська команда діяла іншими методами.
Формально вона визнала право робітників і фахівців працювати, де й коли вони
бажали. Було вирішено, що в нових обставинах до боротьби з плинністю кадрів
слід залучити робітничу громадськість, мобілізовану на цю справу партійними
осередками і фабзавкомами.
Згідно з постановою ЦК ВКП(б) «Про реорганізацію управління промис-
ловістю» від 5 грудня 1929 р., підприємство оголошувалося основною ланкою
управління і зобов’язувалося вести самостійний баланс. Переведення заводів і
фабрик на господарський розрахунок зумовлювало перебудову роботи управлін-
ського апарату підприємств, зміни в організації виробництва і праці. Госпроз-
рахунковою могла стати навіть виробнича бригада, якщо вона мала можливість
впливати на зниження собівартості продукції.
У справі зниження собівартості не можна було обійтися без участі робітни-
чих колективів у розробленні виробничих планів. У липні 1930 р. колектив Ле-
нінградського машинобудівного заводу ім. К. Маркса першим склав зустрічний
промфінплан, більш досконалий, ніж розроблений трестом і заводоуправлінням.
Працівники Маріупольського металургійного заводу ім. Ілліча удосконалили цей
«почин», аналізуючи й поліпшуючи не лише річні або квартальні плани, дове-
дені до цеху, а й виробничу програму декади, п’ятиденки і, нарешті, кожного дня,
доведену до зміни.
Досить швидко виникла диспропорція між використовуваною на виробни-
цтві новітньою технікою і наявністю технічно освічених кадрів. Кадри доводи-
лося готувати не в училищах, а без відриву від виробництва. Такий метод давав
виграш у часі, але при цьому страждала якість. У серпні 1931 р. ЦК ВКП(б)
прийняв постанову «Про технічну пропаганду та її організацію», в якій вима-
44 Решения партии и правительства по хозяйственным вопросам. Т. 2. Москва, 1967. С. 54.
333