Page 392 - Україна й українці в постімперську добу (1917—1939)

РОЗДІЛЕНА НАЦІЯ: ПАРАДОКСИ МІЖВОЄННОГО ПЕРІОДУ

справі «замирення» села було зроблено більше, ніж за весь попередній період.
Всеукраїнська ЧК подала відповідну статистику: за 10 місяців було виведено з
боротьби різними засобами 444 отамани, серед них: убито в боях — 189, роз-
стріляно — 9, заарештовано — 84, добровільно з’явилися з повинною і були ам-
37
ністовані — 162 . Більша частина явок з повинною припала на другу половину
року. В чому причина?
Радянська історіографія відповідала на це так: повстанський рух почав спа-
дати, коли селяни відчули благотворний вплив нової економічної політики. Але
ж методи хлібозаготівель зовсім не змінилися у розпачливій ситуації голодного
року. Переконливіше звучить пояснення, що випливає з досвіду повстанської бо-
ротьби Нестора Махна. Переслідувані кавалерійськими і бронечастинами Чер-
воної армії, махновці зібралися 21 липня 1921 р. на нараду в с. Ісаївка Таганрозь-
кого повіту. Обговорювалося питання: в якому регіоні продовжувати боротьбу?
«Батько» спробував змінити звичний, але небезпечний через насиченість воро-
жими військами регіон і зробив рейд по донецьких і поволзьких степах. Проте
в умовах голоду, що накрив Степ, повстанська активність селянства зменшилася
практично до нуля. Ніким не підтриманий, Н. Махно змушений був повернути
тачанки на захід. Він перетнув спочатку Дніпро, а потім Дністер і опинився у ви-
гнанні, в Румунії.
Голод виявився чинником, який ефективніше, ніж каральні експедиції, вти-
хомирював повстанців. Збагнувши це, центральний уряд допоміг природному
катаклізму впоратися з «куркульським бандитизмом», конфіскуючи мізерні
продовольчі запаси у селян південних губерній. Отже, в 1921 р. в Україні було
вперше запроваджено масовий терор голодом як інструмент державної політики.
Індустріалізація радянізованої України. Коли в грудні 1925 р. XIV з’їзд
ВКП(б) оголосив курс на індустріалізацію генеральною лінією партії, одразу по-
стала проблема фінансових ресурсів для її втілення. До революції індустріаліза-
ція здійснювалася за кошти іноземного, переважно франко-бельгійського капі-
талу, оскільки французький уряд прагнув перетворити Росію на свою союзницю,
яка могла б загрожувати Німеччині на її східних кордонах. Однак радянський
уряд відмовою визнавати дореволюційні борги позбавив себе можливості діста-
ти іноземну допомогу в індустріалізації країни шляхом позик та інвестицій. До-
помога могла бути одержана тільки у формі вексельного кредиту, який мав бути
погашений у лічені місяці.
Орієнтація на внутрішні ресурси не віщувала нічого доброго громадянам,
які за роки непу досягли відносно стабільного матеріального становища. Пар-
тійне керівництво не приховувало, що радянському народу доведеться відчути
«тимчасові труднощі» на шляху до комунізму. Через усі «передавальні паси»
воно зверталося до робітничого класу із закликом виявити свідоме ставлення до
завдань, які стояли перед країною.
37 Див.: Маймескулов М. и др. Всеукраинская чрезвычайная комиссия. 1918—1922. Харь-
ков, 1990. С. 282.
330