Page 389 - Україна й українці в постімперську добу (1917—1939)

Розділ 14. Радянська модернізація УРСР: мета, інструменти досягнення, наслідки

Реалізувати цей підступний задум виявилося технічно неможливим через
повну дезорганізацію життя в голодуючому Поволжі. Поволзькі селяни самі за-
лишали уражені посухою місцевості і прямували пішки (залізниці були паралізо-
22
вані) в інші регіони. 439 тис. біженців знайшли притулок в Україні . Якраз ними
насамперед і опікувалася створена в липні 1921 р. Центральна комісія допомоги
голодуючим (Допгол) при ВУЦВК.
6 серпня В. Ленін знову, хоча в іншому варіанті, повернувся до ідеї про за-
стосування військової сили на хлібозаготівлях. У розмові з наркомпродом УСРР
М. Владимировим по прямому проводу він заявив: «Я думаю, що для успішного
збирання податку потрібні військові частини на допомогу цьому збиранню, з тим,
щоб ці військові частини одержували посилене постачання за рахунок місцевих
23
селян, поки податок не буде сплачений» . 12 серпня ці міркування втілилися у
постанові очолюваної ним Ради праці і оборони про застосування надзвичай-
них заходів при вилученні продподатку. В ній ішлося про введення до волостей
та сіл, що опиралися наркомпродівцям, військових частин. Останні мали під час
збирання податку «негайно вживати найрішучіших заходів примусового харак-
24
теру» .
Цей документ не конкретизував «найрішучіших заходів», але виконавці ке-
рувалися підзаконними інструкціями, які були ефективними в регіоні, що потер-
пав від голоду. Ось як виглядала інструкція Вознесенського повітового особкому
від 19 листопада 1921 р.: «Взяти в кожній волості від 15 до 25 чол. заложників
з куркульського і середняцького населення. У випадку, коли яке-небудь село від-
мовляється дати підписку про кругову відповідальність, або ж, давши підписку
про виконання продподатку в 48 годин, не виконає, такі села оголошуватимуться
ворогами радянської влади. Половина заложників має бути засуджена аж до за-
стосування вищої міри покарання — розстрілу, після чого буде взято наступну
групу. Все зерно, незалежно від продподатку, конфіскується» .
25
Місцева влада не розуміла причин бездіяльності партійного керівництва та
інформаційної блокади і закидала Харків та Москву розпачливими телеграмами.
Голова Донецького губвиконкому М. Рухимович 30 січня 1922 р. звернувся до
ЦК Допгол при ВУЦВК, вказуючи: «Голод у Донбасі набрав жахливих розмірів.
Голодує до 500 тис. чоловік. Селяни у відчаї риють собі могили, не відчуваючи
реальної допомоги. Досі з центру не одержано ані зернини. Просимо Ваших не-
гайних розпоряджень про екстрене надсилання продвантажів на адресу Доне-
цького губкомдопголоду» .
26
Саме в цей час В. Ленін повідомив місцеві органи влади, що на Донбас до-
ставлено тримісячний запас хліба, щоб підтримати кам’яновугільну промисло-

22 Кульчицький С.В. Комунізм в Україні: перше десятиріччя (1919—1928). С. 196.
23 В.І. Ленін про Україну. Ч. 2. С. 590.
24 Голод 1921—1923 років в Україні. Зб. док. і матеріалів. С. 32.
25 Там само. С. 51.
26 Там само. С. 85.
327