Page 385 - Україна й українці в постімперську добу (1917—1939)

Розділ 14. Радянська модернізація УРСР: мета, інструменти досягнення, наслідки

Відбудовний процес закінчувався, і перед вищим партійним керівництвом
поставало завдання визначити пріоритети соціально-економічної політики в
найближчому майбутньому. Гасло перетворення країни з відсталої аграрної в
передову індустріальну дедалі частіше з’являлося на шпалтах газет, дістаючи по-
зитивний відгук у масах. Провідні працівники Держплану СРСР поділялися на
«генетиків» і «телеологів».
«Генетики», які були переважно безпартійними економістами, виводили
контури майбутнього з аналізу об’єктивних тенденцій сучасного і минулого.
Вони вважали, що планові завдання мають ґрунтуватися на об’єктивних тенден-
ціях розвитку ринку і коригуватися господарською кон’юнктурою. «Телеоло-
ги», які були членами партії, стверджували, що вирішальним чинником у плану-
ванні є мета, яка ставиться державою перед суспільством. Завданням планування,
на їхню думку, була зміна економічної ситуації, що досягалася вольовим методом.
Якщо «генетики» розглядали план як прогноз, то для «телеологів» він був ди-
рективою.
XIV з’їзд ВКП(б) в грудні 1925 р. взяв курс на індустріалізацію країни.
Протягом 1926 р. комісія під керівництвом С. Струмиліна розробляла проєкт
п’яти річного плану на 1926/27—1930/31 рр. Його показники визначалися не
об’єк тивними умовами ринку, а постановами директивних органів, відповідно
до яких повинні були перерозподілятися наявні ресурси. Вольовий підхід при-
звів до багатьох диспропорцій, які автори плану допускали цілком свідомо. Дис-
пропорції неминуче спричиняли інфляцію, падіння реальної заробітної плати,
товарний голод, скорочення видатків на соціальні потреби. Такі наслідки форсу-
вання темпів індустріалізації розглядалися плановиками-«телеологами» як не-
од мінні «тимчасові труднощі».
Запровадження нової економічної політики західноєвропейські соціал-де-
мократи разом з російськими меншовиками сприйняли як перехід більшовиків
на їхні теоретичні позиції. Аналізуючи перші декрети Кремля після скасування
продрозверстки, вони сподівалися, що радянська влада має намір віддати ви-
робництво приватній ініціативі і втручатиметься в розподіл матеріальних благ
тільки з метою допомоги незабезпеченим і соціально незахищеним членам
суспільства. Натомість у виступі на Московській губпартконференції в жовтні
1921 р. В. Ленін запевняв, що економічна диктатура партії, яка стала можливою
внаслідок одержавлення виробництва під час перших комуністичних перетво-
рень, залишиться непорушною. Так званий «державний капіталізм» у націона-
лізованому секторі економіки означатиме, підкреслив він, не більше ніж запози-
чення державою властивих ринковій економіці методів і форм господарювання.
Потреба в них мала відпасти після створення адекватного для комуністичного
розподілу економічного фундаменту. Тоді і тільки тоді партія повернулася б до
«безпосереднього», а не опосередкованого товарно-грошовими відносинами
комуністичного будівництва. Підсумовуючи, він зазначив: «Перед нами навесні
1921 року стало ясне становище: не безпосереднє соціалістичне будівництво, а
323