Page 383 - Україна й українці в постімперську добу (1917—1939)

Розділ 14. Радянська модернізація УРСР: мета, інструменти досягнення, наслідки

Прийнято вважати, що нову економічну політику було запроваджено рішен-
ням X партз’їзду про скасування продрозверстки. Насправді це рішення лише
поклало початок системі заходів, об’єднуваних поняттям «нова економічна по-
літика». Неп являв собою, як справедливо вказував Едвард Карр, серію заходів,
7
не відчутних спочатку, але таких, що виростали один з одного .
В. Ленін називав неп відступом від комуністичного будівництва. Д. Ряза-
8
нов на X партз’їзді висловився більш категорично: «селянський Брест» . Про-
те вождь більшовиків не втрачав оптимізму, переконуючи дезорієнтовану ком-
партійно-радянську номенклатуру, що відступ зміниться наступом. Наступ він
пов’язував з досягненням такого становища, коли вітчизняна промисловість,
відбудована або власними силами, або з допомогою західноєвропейського про-
летаріату в разі його приходу до влади, стане здатною постачати селянам в обмін
на їхню продукцію як засоби виробництва, так і товари широкого вжитку. Від-
будова промисловості й подальша індустріалізація країни на основі схваленого
в грудні 1920 р. плану ГОЕЛРО забезпечували, на його думку, можливість по-
вернутися до перетворень, розпочатих у 1918 р. Отже, В. Ленін не переглядав
партійну доктрину, а ставив її в режим очікування. «Мінімальний строк, — го-
ворив він на X парт з’їзді, — протягом якого можна було б так налагодити велику
промисловість, щоб вона утворила фонд для підпорядкування собі сільського
господарства, обчислюється в десять років. Цей строк — мінімальний, при нечу-
вано сприятливих технічних умовах. А ми знаємо, що ми перебуваємо в умовах,
9
нечувано несприятливих» . У підготовчих матеріалах до брошури «Про продо-
вольчий податок» строки досягнення «правильних співвідносин з селянством»
10
визначалися в інтервалі від 10 до 20 років .
Націоналізовані під час комуністичного штурму «командні висоти» еконо-
міки залишалися в державній власності. Вдихнути в них життя були здатні лише
ринкові відносини. Проте вони не могли існувати без створення системи кре-
дитно-фінансових установ на чолі з національним банком. Для компартійно-ра-
дянської номенклатури таке завдання виявилося непосильним. У жовтні 1921 р.
В. Ленін поскаржився на комуністів-господарників, які були неспроможні взя-
тися за державне регулювання комерційних відносин і при цьому гордовито за-
11
являли, що їх «в тюрмах торгувати не вчили» . Тому до Наркомату фінансів
було залучено видатних дореволюційних фахівців, з допомогою яких розпоча-
лася робота щодо стабілізації грошового обігу, організації податкової системи і
досягнення бездефіцитності бюджету.
У жовтні 1921 р. ВЦВК оголосив про заснування Державного банку з від-
діленнями на місцях, зокрема і в Україні. З січня 1922 р. почалася деномінація

7 Карр Э. Большевистская революция 1917—1923. Кн. 1. Москва, 1990. С. 613.
8 Десятый съезд РКП(б). Март 1921 года. Стенографический отчет. Москва, 1963. С. 468.
9 Ленін В.І. ПЗТ. Т. 43. С. 89.
10 Там само. С. 355.
11 Там само. Т. 44. Київ, 1974. С. 207.
321