Page 387 - Україна й українці в постімперську добу (1917—1939)

Розділ 14. Радянська модернізація УРСР: мета, інструменти досягнення, наслідки

є основною вимогою, що висувається до члена партії, вони мало або цілком не-
18
придатні до використання» .
Реальний наступ на непмана розпочався після переходу до політики інду-
стріалізації. Зростаючі з 1926 р. капіталовкладення у промисловість створили на
ринку ситуацію товарного голоду. У зв’язку з економічно немотивованими захо-
дами уряду щодо зниження цін, яким мали підпорядковуватися всі суб’єкти гос-
подарювання, почалося згортання як промислової, так і торгівельної діяльності
приватного капіталу. Випускати і реалізовувати продукцію за зниженими цінами
в умовах товарного голоду могли собі дозволити тільки державні підприємства,
збитки яких перекладалися на бюджет.
Непманський капітал почав зазнавати й прямих атак з боку держави. У черв-
ні 1926 р. було запроваджено одноразовий податок на непманів. Через деякий час
його повторили з вищими ставками. Тарифи залізничних перевезень вантажів для
приватників підвищилися на 50—100 % проти ставок для державних вантажів.
У 1927 р. наступ на непманів тривав з неослабною силою. Це призвело до
панічної втечі приватного капіталу з усіх легальних форм підприємницької ді-
яльності. Потім за справу взялося ДПУ, яке за допомогою специфічних методів
(описаних М. Булгаковим у романі «Майстер і Маргарита») почало вилучати у
підприємців валюту та коштовності.
Приватні підприємці перестали бути потрібними радянській владі зовсім не
тому, що тепер вона могла й самотужки справитися з налагодженням ринкової
змички між містом і селом. Сама ця змичка вже не була метою партійної верхівки.
Розібравшись після тривалої боротьби у колективному керівництві, котрий з на-
ступників В. Леніна залишиться при владі, партійний апарат почав готуватися до
цілковитої зміни економічної політики.
Голод 1921—1923 рр. Величезні хліборобні регіони від південних губерній
України і Північного Кавказу до Поволжя у 1921 р. були охоплені катастрофіч-
ною посухою. Природний катаклізм нашарувався на економічний колапс, спри-
чинений політикою комуністичного штурму в попередні роки. На продуктив-
ності сільського господарства згубно позначилася також майже безперервна
війна 1914—1920 рр.
В українських регіонах, не зачеплених посухою, врожайність у 1921 р. майже
не поступалася звичайній. Проте тут посіяли менше, ніж у роки, що передували
продрозверстці. Раніше Лівобережжя і Правобережжя не давали багато товарно-
го хліба, а тепер їм доводилося заступити уражені посухою степові райони Пів-
дня і навіть забезпечувати продовольством сільське населення цих районів.
Виявилося, однак, що Україна не може допомогти своїм голодуючим селянам
власними ресурсами. Газетам було заборонено висвітлювати становище у пів-
денних губерніях республіки. В Кремлі турбувалися про лояльних поволзьких
селян, але не збиралися допомагати охопленому антирадянськими повстаннями
18 Отчет ЦК КП(б)У за период с декабря 1921 г. по март 1923 г. VII Всеукрпартконфе-
ренции. Харьков, 1923. С. 47.
325