Page 384 - Україна й українці в постімперську добу (1917—1939)

РОЗДІЛЕНА НАЦІЯ: ПАРАДОКСИ МІЖВОЄННОГО ПЕРІОДУ

радзнаків з розрахунку 1 новий рубль за 10 тис. старих, а також вилучення з обігу
старих грошей (думки, керенки та ін.). Нові банкноти почали називати не роз-
рахунковими, а грошовими знаками. У липні 1922 р. Держбанку надали право
випускати банківські білети, забезпечені золотом, які призначалися виключно
для кредитування підприємств. Перші банкноти вартістю в 10 руб. назвали чер-
вінцями. У січні 1923 р. було здійснено другу деномінацію радзнаків. В обіг уві-
йшли рублі, рівні за вартістю 100 руб. 1922 р. або 1 млн руб. попередніх років.
Від середини 1923 р. державні підприємства почали виплачувати заробітну плату
в червінцях. В лютому 1924 р. в обіг увійшли казначейські білети і срібна розмін-
на монета. Після цього радзнаки було вилучено з обігу.
Одним з перших урядових декретів після X з’їзду РКП(б) було ліквідовано зло-
вісний главк часів «воєнного комунізму» — Головкомтруд з мережею таборів для
«дезертирів трудового фронту». Процедура наймання «від воріт» і звільнення за
бажанням знову стала нормальним методом формування робітничих колективів.
Переведення підприємств, для яких не вистачало ресурсів, у стан консерва-
ції позбавило роботи сотні тисяч працівників. У вересні 1922 р. виник Комітет
для боротьби з безробіттям (Комборбез). У губернських і промислових окруж-
них центрах з’явилися біржі праці. В міру введення в дію раніше законсервова-
них підприємств кількість безробітних почала зменшуватися.
Між державним бюджетом і бюджетом державного підприємства з’явилася
перетинка, внаслідок чого виробництво перестало функціонувати на засадах
«єдиної фабрики». Підприємства ставали суб’єктами господарювання, яким на-
давалося право самостійно діяти на ринку. Вони мали працювати, співвідносячи
свої витрати з доходами, тобто на засадах господарського розрахунку.
Постановою Ради праці та оборони від 12 серпня 1921 р. підприємства зли-
валися в госпрозрахункові об’єднання, які дістали назву трестів. Статус тресту
міг бути наданий, як виняток, й окремим підприємствам. Перші українські трес-
ти з’явилися восени 1921 р. У жовтні 1922 р. в УСРР налічувалося 18 трестів
центрального і республіканського підпорядкування: Південсталь (7 діючих під-
приємств), Південнорудний трест (4), Хімвугілля (6), Електротрест (2), Цукро-
трест (87 підприємств) та ін. Підприємства, які входили в трест, не мали прав
12
юридичної особи, не розраховували власних витрат і не знали, який вплив вони
здійснювали на економічні та фінансові показники свого тресту.
Винятково високі темпи промислового зростання, особливо наприкінці
відбудовного періоду, пояснювалися введенням в експлуатацію раніше закон-
сервованих підприємств. У 1923/24 господарському році (вони починалися з
останнього кварталу календарного року) капіталовкладення в українську про-
мисловість не покривали зносу основного капіталу. У 1925/26 р. частину капіта-
ловкладень вперше було спрямовано на новобудови. У 1926/27 р. промисловість
вийшла на довоєнний рівень виробництва .
13
12 Гринчуцький В. Промислові трести України в 20-ті роки. Київ, 1997. С. 38.
13 Хромов П.А. Промисловість України перед Вітчизняною війною. Київ, 1945. С. 29.
322