Page 388 - Україна й українці в постімперську добу (1917—1939)

РОЗДІЛЕНА НАЦІЯ: ПАРАДОКСИ МІЖВОЄННОГО ПЕРІОДУ

українському Степу. Російські відомства, що порядкували в Україні, і створена у
липні 1921 р. Центральна комісія допомоги голодуючим (Допгол) при ВУЦВК
на чолі з Г. Петровським спрямовували хлібні ешелони або за межі республіки,
або на Донбас.
Керівник Американської адміністрації допомоги (АРА) Г. Гувер звернувся до
російського керівництва з пропозицією надати допомогу голодуючим. Ця позауря-
дова благодійна організація діяла в Західній Європі з 1919 р., використовуючи для
тих, хто потребував допомоги, нагромаджені на континенті під час війни величезні
невикористані продовольчі ресурси американського експедиційного корпусу.
В. Леніну ідея допомоги з боку буржуазії не дуже подобалася, хоча він при-
йняв її. Щоб збалансувати класову структуру іноземної допомоги, він залучив до
надання допомоги Комінтерн. Так виник Міжнародний комітет допомоги (Між-
робдоп). Починаючи з серпня 1921 р. в Росії розгорнулася благодійна акція АРА,
дещо пізніше — Міжробдопу і міжнародної місії Ф. Нансена. Проте в Україну
іноземних благодійників не пустили.
2 серпня 1921 р. В. Ленін звернувся до українських селян з таким емоційним
посланням: «Правобережна Україна в цьому році зібрала чудовий урожай. Ро-
бітники і селяни голодного Поволжя, які переживають тепер лихо, небагато чим
слабше, ніж жахливе лихо 1891 року, чекають допомоги від українських земле-
робів. Допомога потрібна швидка. Допомога потрібна велика. Хай не лишиться
жодного землероба, який не поділився б своїм надлишком з поволзькими голо-
19
дуючими селянами, яким нічим засіяти полів» .
Реагуючи на заклик, політбюро ЦК КП(б)У винесло на порядок денний за-
сідання 4 серпня питання «Про кампанію щодо боротьби з голодом». Хоча го-
лод у південних губерніях України не поступався за своїми масштабами поволзь-
кому, українські цекісти не наважилися назвати речі своїми іменами і прийняли
резолюцію такого змісту: «Вказати губкомам, що під час проведення кампанії
необхідно розрізняти заклик до боротьби з голодом в Росії від боротьби з невро-
жаєм в Україні, де допомога районам, що постраждали від неврожаю, може бути
цілком надана своїми губернськими або повітовими засобами» .
20
Одночасно зі жнивами в Україні розгорнулася продподаткова кампанія, зо-
крема в голодуючому Степу. Селяни затято опиралися, коли заготівельники від-
бирали в них мізерний урожай. Місцева влада змушена була задіювати для вилу-
чення хліба армійські підрозділи. Проте масштаби застосування військ В. Леніна
не влаштовували, і він запропонував на початку липня 1921 р. мобілізувати в По-
волжі «молодь до армії в кількості близько 500 тис. штиків». Пропонувалося
«розташувати ці ½ мільйона на Україні, щоб вони допомогли посилити продро-
боту, будучи надто зацікавлені в ній, особливо ясно усвідомлюючи і почуваючи
несправедливість ненажерливості багатих селян на Україні» .
21
19 В.І. Ленін про Україну. Ч. 2. С. 588.
20 Голод 1921—1923 років в Україні. Зб. док. і матеріалів. Київ, 1993. С. 31.
21 Ленін В.І. ПЗТ. Т. 44. С. 63.
326