Page 391 - Україна й українці в постімперську добу (1917—1939)
P. 391

Розділ 14. Радянська модернізація УРСР: мета, інструменти досягнення, наслідки

          в степах житниці федерації стався той же жахливий кошмар, що холодить кров, в
                                                                                     32
          тій же жахливій і моторошній різноманітності його картин, що й на Поволжі»  .
              Облудність аргументації впадає в око. 1920 рік на півдні України також був
          неврожайним. Виконуючи вимоги Ради праці і оборони, працівники нарком-
          продів РСФРР і УСРР застосовували при вилученні продподатку терористичні
          методи, хоча бачили, що забирають хліб у голодних селян.
              У 1922 р. в Україні було засіяно на 2,7 млн десятин менше, ніж у попередньо-
          му році  . Приріст посівних площ на Лівобережжі і Правобережжі не зміг пе-
                  33
          рекрити величезного недосіву в південних губерніях. Однак республіка змушена
          була виділити з невеликого врожаю 1922 р. понад 10 млн пуд. зерна в експортні
          ресурси  . Москва зобов’язала українських керівників розпочати перерваний
                   34
          вій нами експорт хліба, щоб дістати валюту. Як експорт хліба, так і поставки в
          Росію призвели до того, що голод у південних губерніях протримався протягом
          усього 1922 р. і продовжився у першій половині 1923 р. Однак завдяки зарубіж-
          ній допомозі він уже не супроводжувався масовою смертністю.
              Зарубіжна допомога тривала з березня 1922 р. по червень 1923 р. У серп-
          ні 1922 р., коли закордонні організації повністю розгорнули свою роботу, вони
          надавали підтримку 1,8 млн жителів неврожайних губерній проти 400 тис., за-
          безпечуваних ЦК Наслідгол при ВУЦВК. Отже, роль закордонних організацій
          була вирішальною. У тогочасній пресі підносилося значення міжнародної проле-
          тарської солідарності, натомість обсяги допомоги АРА та інших «буржуазних»
          організацій применшувалися. Однак безстороння статистика ставить внесок
          кожної закордонної організації допомоги на належне місце: за період своєї ді-
          яльності Міжробдоп надав голодуючим України 383 тис. пайків, місія Ф. Нансе-
                                                 35
          на — 12,2 млн, АРА — 180,9 млн пайків  .
              Якими жертвами для українського народу обернулася інформаційна блокада
          1921 р. у поєднанні з хлібозаготівлями, здійснюваними терористичними мето-
          дами? За розрахунками співробітника Інституту демографії та соціальних дослі-
          джень ім. М.В. Птухи НАН України О. Рудницького, під час голоду загинуло до
          900 тис. осіб (надсмертність), а викликаний голодом дефіцит народжень стано-
                           36
          вив мільйон осіб  . Чи можемо ми визначити мотиви, якими керувався вождь
          більшовиків В. Ленін, встановлюючи інформаційну блокаду голодуючої України?
              Українське село було охоплене антибільшовицьким повстанським рухом. Як
          стверджувалося у звіті уряду УСРР VI Всеукраїнському з’їздові рад, за 1921 рік у

              32  Год борьбы с голодом. Через делегатов VII Всеукраинского съезда Советов всем трудя-
          щимся: отчет Центральной комиссии по борьбе с последствиями голода при ВУЦИКе. Харь-
          ков, 1923. С. 13.
              33  Стенографический отчет третьей сессии ВУЦИК VI созыва 10—16 октября 1922
          года. Бюллетень № 3—4. Харьков, 1922. С. 27.
              34  Отчет о деятельности рабоче-крестьянского правительства УССР с 1 окт. 1922 г. по
          1 окт. 1923 г. Харьков, 1924. С. 30.
              35  Кульчицький С.В. Комунізм в Україні: перше десятиріччя (1919—1928). С. 201.
              36  Гладун О.М. Нариси з демографічної історії України XX століття. Київ, 2018. С. 158, 187.
                                              329
   386   387   388   389   390   391   392   393   394   395   396