Page 400 - Україна й українці в постімперську добу (1917—1939)

РОЗДІЛЕНА НАЦІЯ: ПАРАДОКСИ МІЖВОЄННОГО ПЕРІОДУ

Загальні підсумки першої п’ятирічки були надзвичайно вагомими, якщо
оцінювати їх за кількістю реконструйованих і новозбудованих підприємств в
усіх галузях промисловості. Однак нововведені потужності освоювалися надто
повільно. Вкрай низькою залишалася продуктивність праці робітників, значна
частина яких була представлена селянами, які намагалися уникнути колгоспно-
го рабства втечею в міста і на новобудови. За даними профспілкового перепису
1932—1933 рр. питома вага кадрових робітників у складі українського робітни-
чого класу становила 49,9 %, а частка новоприбулих — 50,1 % .
57
Відчутні перекоси в політиці капіталовкладень на користь галузей групи
«А» зробили проголошувані пропагандистами «тимчасові труднощі» на шляху
до «світлого майбутнього» просто-таки нестерпними для міського населення.
Керівники країни раділи успіхам у спорудженні новобудов важкої промисловос-
ті, не розуміючи того, що ігнорування назрілих проблем у галузях групи «Б» до-
шкульно б’є по оголошеній ними «генеральній лінії» на індустріалізацію. Адже
тільки через кінцеву продукцію у вигляді товарів народного споживання ство-
рювалася основна фінансова база для індустріалізації країни у вигляді податку з
обороту.
Категорії городян, які не охоплювалися централізованим продовольчим
постачанням, опинилися у першій п’ятирічці на грані голодної смерті. Немало
таких «лишенцев» (офіційно прийнятий термін, яким позначалися особи, по-
збавлені виборчих прав) загинули від голоду у кризових 1932—1933 рр.
Завершення сталінської «революції згори». Класики марксизму визначали
суть комунізму через заперечення: суспільство, позбавлене приватної власності
на засоби виробництва, товарно-грошових відносин і вільного ринку. Комунізм
в обох його фазах (з розподілом за працею і за потребами) вони пов’язували з по-
явою загальнонародної власності на засоби виробництва, перетворенням товарів
на продукти, що розподілялися без допомоги ринку, і «відмиранням» держави.
Прикриваючись фразеологією «Маніфесту Комуністичної партії» (1848) і
використовуючи висунуту К. Марксом ідею «диктатури пролетаріату» (1852),
В. Ленін у 1918—1920 рр. розпочав, а Й. Сталін у 1929—1932 рр. завершив екс-
пропріацію суспільства державою, держави — партією, а партії — її вождями.
Загальнонародна власність на засоби виробництва виявилася лише пропаган-
дистським симулякром, а державна власність, не втрачаючи ознак приватності,
опинилася в руках вождів, які тим самим доповнили свою політичну диктатуру
над суспільством диктатурою економічною.
Користуючись марксистською фразеологією, вожді назвали створений ними
у міжвоєнний період суспільно-економічний лад першою фазою комунізму з роз-
поділом матеріальних благ за працею, тобто соціалізмом. Якщо головною озна-
кою комунізму в обох його фазах вважалася відсутність приватної власності на
засоби виробництва, то нічого комуністичного радянський лад у собі не мав. Не

57 Профсоюзная перепись 1932—1933 гг. Вып. 1. Москва, 1934. С. 76—77.
338