Page 403 - Україна й українці в постімперську добу (1917—1939)

Розділ 14. Радянська модернізація УРСР: мета, інструменти досягнення, наслідки

Вона програвала за ефективністю країнам ринкової економіки. В міру того, як
відбувалася урбанізація країни, колгоспи і радгоспи все менше й менше задоволь-
няли внаслідок низької продуктивності праці потреби міського населення. Уже в
роки хрущовської «відлиги» їх доводилося забезпечувати, закуповуючи продо-
вольство на зовнішніх ринках. Однак колосальні природні багатства (енергоно-
сії, руди цінних металів, золото, алмази тощо), помножені на винятково високий
мобілізаційний потенціал директивної економіки, дозволяли Радянському Со-
юзу впродовдж десятиліть змагатися на рівних з іншими великими державами.
Телеграма Й. Сталіна, яка започаткувала вилучення в українському селі всіх
запасів продовольства, і партійно-урядова постанова про заміну продрозверстки
продподатком датовані одним місяцем — січнем 1933 р. Чому генеральний се-
кретар ЦК ВКП(б) не обмежився постановою, яка мала б однаково позитивний
ефект в усіх регіонах? Чому він завдав по всій Україні той «сокрушительный
удар», який уже здійснював раніше, у попередні місяці, в селах, занесених на
«чорну дошку»?
Відмова від продрозверстки була стратегічним рішенням, яке припиняло
комуністичний штурм внаслідок усвідомлення вождями ВКП(б) неможливості
продовження економічної політики, яку В. Ленін охарактеризував як «дурість і
самогубство». Заміну опосередкованого грошима товарообороту здійснюваним
державою продуктообміном Й. Сталін без зайвого шуму переніс на другу, тобто
цілком гіпотетичну, фазу комунізму. «Сокрушительный удар» був тактичним рі-
шенням, спрямованим на недопущення переростання «гострих настроїв» у се-
редовищі українського селянства у відкриту боротьбу з радянською владою. Пре-
вентивний удар по українському селу, супроводжуваний масштабним нищенням
української інтелігенції, мав утримати Й. Сталіна на вершині влади.
Навесні 1933 р. в СРСР було організовано до 400 міжрайонних державних
комісій для визначення врожайності, розмірів посівних площ і валового збору
зернових. Вони підпорядковувалися Центральній комісії при РНК СРСР та її
уповноваженим у республіках, краях і областях. Cтворивши незалежну від міс-
цевої влади контрольно-інспекційну систему, Й. Сталін міг розраховувати на
з’ясування справжньої картини врожайності.
Державні комісії з визначення врожайності розраховували не коморну, а біо-
логічну (на пні) врожайність. Саме від неї й нараховували обсяги обов’язкових
поставок. Отже, колгоспники мали сумлінно попрацювати, щоб звести до міні-
муму втрати врожаю від поля до комори, адже від цього безпосередньо залежав
їхній добробут.
Однак жнива 1933 р. супроводжувалися величезними втратами врожаю.
Причиною їх тепер було не небажання колгоспників добросовісно працювати,
а фізичне виснаження. У багатьох районах, які особливо постраждали від Голо-
домору, відчувався катастрофічний брак робочих рук. Його долали створенням
мобільних бригад з колгоспників районів, які менше постраждали, відмовою від
чергового набору в територіальні частини Червоної армії, відрядженням (фак-
341