Page 407 - Україна й українці в постімперську добу (1917—1939)
P. 407

Розділ 14. Радянська модернізація УРСР: мета, інструменти досягнення, наслідки

          (вугледобувна промисловість, машинобудування), поліпшенням організації ро-
          бочих місць і раціоналізацією трудових рухів (легка промисловість, машинобуду-
          вання), інтенсифікацією роботи машин і агрегатів (машинобудування, текстиль-
          на промисловість), інтенсифікацією технологічних процесів (чорна металургія)
          тощо. Зміна принципів нарахування заробітної плати вимагала багатомільярд-
          них витрат і супроводжувалася істотним приростом заробітків робітничого
          класу. З грудня 1934 р. до грудня 1936 р. середньомісячна зарплата робітників
          кам’яновугільної промисловості України зросла зі 187 до 278 руб., чорної мета-
          лургії — з 180 до 292 руб., машинобудування — з 190 до 286 руб., а промисловос-
          ті загалом — з 167 до 247 руб.  69
              Завдяки тому, що заробітки робітників зростали переважно за рахунок про-
          гресивки, основаної на твердих нормах виробітку, продуктивність праці підвищу-
          валася випереджаючими темпами, питома вага зарплати у собівартості продукції
          знижувалася, а частка нагромадження в ціні продукції збільшувалася. Наприклад,
          при великому зростанні заробітків у робітників залізорудної промисловості Кри-
          ворізького басейну частка зарплати в собівартості тонни залізної руди знизилася з
          3 руб. 10 коп. у грудні 1935 р. до 2 руб. 58 коп. у червні 1936 р. У першому півріччі
          1936 р. Кривбас дав 5,9 млн руб. прибутку проти 2,1 млн руб. за відповідний період
          1935 р.   Однак ця висхідна динаміка невдовзі загальмувала.
                 70
              Рекорди стахановців стали підставою для істотного підвищення у 1936 р.
          норм виробітку і планових завдань. На підприємствах, які не мали достатніх ре-
          зервів, це призвело до перенапруження виробничого процесу і неминучих зри-
          вів, які розглядалися як шкідництво або саботаж. У 1937 р. в заробітній платі
          було відновлено граничну межу. Короткочасний флірт з ринковою економікою
          припинився. Ефективність стахановського руху різко пішла на спад. Поширила-
          ся практика приписок, на підприємствах з’явилася безліч фальшивих рекордсме-
          нів, яких у народі прозвали «олівцевими стахановцями». Серед стахановців, які
          стали своєрідною робітничою аристократією, виявилося немало авантюристів,
          які своєю «ударною», але безграмотною працею спричиняли аварії та псували
          техніку. Рекордоманія нерідко призводила до порушення нормального ритму
          виробництва. Дні, а потім тижні й місячники стахановської праці,  які проф-
          спілки організовували на підприємствах, супроводжувалися подальшим спадом
          виробництва.
              В ході індустріалізації істотно змінилися пропорції між великою і дрібною
          промисловістю. Велика промисловість розвивалася прискореними темпами за-
          вдяки будівництву нових підприємств, докорінній технічній реконструкції наяв-
          них заводів і фабрик, а також концентрації виробництва в дещо модернізованих
          кустарно-ремісничих закладах. Розвитку дрібної промисловості також приділя-
          ли увагу, тому що вона була майже монопольним постачальником багатьох необ-
          хідних у побуті товарів. Як правило, морально і фізично застаріле устаткування,
              69  Праця в УРСР. Статистичний довідник. Київ, 1937. С. 111.
              70  Кривбас к годовщине стахановского движения. Харьков, 1936. С. 24, 26.
                                              345
   402   403   404   405   406   407   408   409   410   411   412