Page 409 - Україна й українці в постімперську добу (1917—1939)

Розділ 14. Радянська модернізація УРСР: мета, інструменти досягнення, наслідки

ня). Протилежна динаміка загальної кількості населення і чисельності його само-
діяльної частини пояснювалася тим, що із запровадженням загальної середньої
освіти значна частина молоді входила у трудове життя в більш пізньому віці.
Однак за блискучим фасадом індустріалізації радянського типу крилися не-
втішні економічні результати. Адже відтворювалися господарські структури, що
склалися до революції. Промисловість розвивалася передусім у великих містах
і в Донецько-Придніпровському регіоні. Донбас був до революції «всеросій-
ською кочегаркою», а в радянські часи перетворився на «всесоюзну кочегарку»
і постачав вугілля насаперед для промисловості центральної Росії. Українська ме-
талургія також переважно обслуговувала потреби машинобудування російських
промислових центрів.
Відірваність від кінцевого споживача зробила виробничі цикли в середині
групи «А» самодостатніми. З року в рік нарощувалося видобування вугілля,
щоб виплавляти більше металу, який ішов на виробництво машин, використо-
вуваних знову ж таки у вуглевидобутку і металургії. Кінцевим споживачем цих
трудомістких та економічно шкідливих галузей був не ринок, який міг забезпечи-
ти природні стимули розвитку, а воєнно-промисловий комплекс, що розвивався
здебільшого за межами республіки. Зумовлене високими темпами капітального
будівництва зростання промисловості майже не позначалося на матеріальному
добробуті народних мас.
Більшовицькі перетворення в українському селі: ідеологеми vs реальність.
Комунізм як суспільно-економічний лад, у якому розподіл матеріальних благ від-
бувається за потребами, ніколи не цікавив більшовицьких вождів. Для них це
була пропагандистська приманка, щось на зразок оберемку сіна перед мордами
волів, які тягнули важкий вантаж. Оберемок лежав на довгій голоблі, дотягнути-
ся до нього воли не могли, але ж бачили…
Дореволюційні теоретичні уявлення вождів про першу фазу комунізму, тоб-
то комуносоціалізм, відрізнялися від матеріальних конструкцій, які їм вдалося
реалізувати. Проте вожді переконували, що результат будівництва соціалізму
відповідав первинним планам. Тільки тоді, коли різниця між намірами і резуль-
татами ставала зрозумілою кожному обивателю, вони визнавали її, але намага-
лися пояснити власні прорахунки непереборним збігом об’єктивних обставин.
Прикладом може бути створений В. Леніним концепт «воєнного комунізму»,
коли він майстерно поміняв місцями причину та наслідок. Навіть тепер чимало
людей вважають, що економічна політика 1918—1920 рр. була зумовлена грома-
дянською війною, а не навпаки.
Марксистську ідею першої фази комунізму, тобто комуносоціалізму з розпо-
ділом благ «по труду», вожді більшовиків взяли на озброєння з меркантильних
причин. Гасло «експропріації експропріаторів» уможливлювало перетворення
приватної власності членів суспільства на власність винайденої В. Леніним фор-
ми державності. Експропріація суспільства державою-комуною давала бажаний
результат: політичну та економічну диктатуру вождів створеної ним партії.
347