Page 413 - Україна й українці в постімперську добу (1917—1939)

Розділ 14. Радянська модернізація УРСР: мета, інструменти досягнення, наслідки

конференція КП(б)У (жовтень 1926 р.) висунула вимогу «посилити роботу по
усуспільненню праці в сільському господарстві шляхом розвитку колективізації,
80
кооперування селянства, зміцнення радянських господарств» . Об’єднаний
пленум ЦК і ЦКК КП(б)У (липень 1928 р.) вимагав: «Поряд з заходами, що
сприяють підйому продуктивності індивідуального дрібного і середнього селян-
ського господарства й втягуванню його до кооперативного обороту, вжити за-
81
ходів до розвитку колгоспного руху» .
Такі настрої компартійно-радянської номенклатури поділяла більшість ко-
лективного керівництва РКП(б)-ВКП(б). Голова Раднаркому СРСР О. Риков
у доповіді «Про кооперацію» на ХІV Всесоюзній партконференції (квітень
1925 р.) вказував: «Розвиток різних форм колективних об’єднань на селі треба
заохочувати, і в майбутньому їхня роль зростатиме. Проте основною формою
масового об’єднання селянства, головним шляхом організації сільського госпо-
дарства у наш час є кооперативна організація багатомільйонного селянства як
товаровиробників» . Однак резолюцію партконференції щодо цієї доповіді
82
редагував не О. Риков, а Й. Сталін. Вправною рукою генсека в резолюцію було
внесено положення, які перебували у непримиренній суперечності з ідеєю «ко-
оперативного соціалізму».
Конференція наголошувала, що «кооперативне будівництво набуває тепер
надзвичайно важливого значення». Показовою, однак, є аргументація цього
твердження: «В умовах свободи товарообороту й панування дрібного товарно-
го виробництва на селі кооперація є основна суспільно-економічна форма зв’язку
83
між державним господарством і дрібним товаровиробником села» . На проти-
вагу ключовій тезі В. Леніна про те, що зростання кооперації тотожне зростанню
соціалізму, в резолюції кооперація розглядалася не як рівноправна з державною
формою власності на засоби виробництва, а як «форма зв’язку» двох протилеж-
них соціально-економічних укладів. Велике (тобто — у промислових масштабах)
виробництво на селі, створення якого було метою партії, пов’язувалося не з коо-
перуванням селянства, а з колективізацією.
Однодумцем О. Рикова був М. Бухарін. На початку березня 1925 р. він ви-
ступив на Всесоюзній нараді представників сільськогосподарських колективів,
де заявив: «Ми не можемо почати соціалістичне будівництво на селі з масової
організації колективних виробничих підприємств. Ми почнемо з іншого. Стов-
пова дорога піде кооперативною лінією. Головний шлях — це організація соціа-
лізму через кооперацію» .
84
Проте ні О. Риков, ні М. Бухарін не розгледіли у статті «Про кооперацію»
нової концепції, альтернативної комуністичній доктрині. Як і Й. Сталін, М. Бу-

80 Там само. С. 417.
81 Там само. С. 539.
82 Рыков А.И. Статьи и речи. Т. ІІІ. Москва, 1929. С. 88.
83 КПРС в резолюціях і рішеннях з’їздів, конференцій і пленумів ЦК. Т. 3. Київ, 1979. С. 180.
84 Правда. 1925. 6 марта.
351