Page 418 - Україна й українці в постімперську добу (1917—1939)
P. 418

РОЗДІЛЕНА НАЦІЯ: ПАРАДОКСИ МІЖВОЄННОГО ПЕРІОДУ

               Мережа державної торгівлі почала перетворюватися на розподільчий апарат,
               який постачав хліб та інше продовольство лише тим, кому держава видала карт-
               ки. Базарну торгівлю хлібом було заборонено під приводом її негативного впли-
               ву на хлібозаготівлі. Призначені для сільського споживача промтовари передали
               до фонду «отоварювання» хлібозаготівель.
                   Опубліковані до 1933 р. тексти теоретиків і практиків «соціалістичного бу-
               дівництва» говорять самі за себе. У 1931 р. з’явилася книга 28-річного М. Возне-
               сенського, який тоді робив стрімку кар’єру у сфері економічного управління. Ав-
               тор пропонував широко використовувати трудові одиниці, «готуючись до того
                                                         94
               часу, коли червінці заміняться трудоднями»  . Переведений з України на посаду
               наркома фінансів СРСР Г. Гринько доводив, що категорії грошового господар-
               ства після перемоги соціалізму відімруть: «Чим міцніше ми організуємо нині
               нашу грошову систему, чим краще забезпечимо ми прискорення темпів соціаліс-
               тичного нагромадження в нашій країні, тим швидше забезпечимо ми побудову
               соціалістичного суспільства і поховаємо всі і всілякі категорії, які залишилися
                                            95
               нам у спадщину від минулого»  .
                   Нова продрозверстка набула форми контрактаційного договору між дер-
               жавою, колективами та одноосібними господарствами. Договір містив у собі
               обов’язкові для селян вимоги поставити державі певну кількість продовольства
               або сільськогосподарської сировини. Зобов’язання держави  виконувалися в
               межах наявних товарних фондів. У постанові ЦК ВКП(б) від 26 серпня 1929 р.
               «Про основні підсумки і чергові завдання в галузі контрактації зернових посі-
               вів» перемога над ринком, яка здавалася близькою, ознаменувалася непомітною
               термінологічною революцією: товари почали називати продуктами. Контракта-
               ційний договір розглядався як «засіб організації планового продуктообміну між
                              96
               містом і селом»  .
                   Уповноважений Наркомземсправ СРСР М. Юхновський так описував про-
               цес складання контрактаційних договорів: «Контрактація й метод доведення
               до двору в своєму практичному застосуванні в деяких селах вилились у бюро-
               кратичну суху форму адміністрування. Селяни звуть її розверсткою. Контрак-
               тація здійснюється таким чином: округ дає контрольну цифру району, район із
               деяким додатком (страхує себе) дає контрольну цифру сільраді. Сільрада цифру
               району з додатком (страхує себе), який іноді підвищується на 50 %, розкидає по
               селянських дворах. Селянину дають розписатися в тому, що він повинен здати
               зазначену кількість продукції, й контрактація здійснилася»  . Ремарку про «де-
                                                                        97
               які села» можна залишити поза увагою, становище було однаковим усюди. Якщо

                   94  Вознесенский Н.А. Хозрасчет и планирование на современном этапе. Детское село,
               1931. С. 12, 16.
                   95  Финансы и социалистическое хозяйство. 1932. № 8—9.
                   96  Коллективизация сельского хозяйства. Важнейшие постановления Коммунистической
               партии и советского правительства. 1927—1935. Москва, 1987. С. 196—197.
                   97  Цит. за: Кульчицький С.В. Ціна «великого перелому». Київ, 1990. С. 85—86.
                                                   356
   413   414   415   416   417   418   419   420   421   422   423