Page 421 - Україна й українці в постімперську добу (1917—1939)
P. 421

Розділ 14. Радянська модернізація УРСР: мета, інструменти досягнення, наслідки

          функціонувало завдяки природній мотивації виробника. Ринковий «лик» кол-
          госпного ладу пом’якшував диспропорції командної економіки.
              Комуносоціалізм, або Марксів соціалізм як специфічний різновид цієї док-
          трини, був утопією. Втілюючи її в життя терористичними засобами, ленінсько-
          сталінська держава-комуна спромоглася експропріювати суспільство, але не до
          кінця. Спотворений світ російсько-радянського комуносоціалізму став реаль-
          ним завдяки тому, що не «дотягував» до Марксового. По-перше, державна влас-
          ність не була загальнонародною, тобто зберігала ознаки приватної у володінні
          вождів, які контролювали державу. По-друге, в суспільстві, експропрійованому
          державою, зберігалися скалки приватної власності і вільного ринку. Залишаю-
          чись відданим Марксовому баченню комуносоціалізму, партійне керівництво на
          чолі з Й. Сталіним сподівалося, що зроблена селянам у березні 1930 р. фундамен-
          тальна поступка стане такою ж тимчасовою, як неп. ХVІ з’їзд ВКП(б), який пра-
          цював у червні-липні 1930 р., зазначив, що «колгоспний рух може підсилитися
          до вищої форми — комуни відповідно до підвищення технічної бази, зростання
          колгоспних кадрів і культурного рівня колгоспників»  .
                                                              102
              Перехід держави від продподатку, що стягувався у певному відсотку від
          виробленої продукції, до конфіскаційної продрозверстки у формі контракта-
          ції викликав той самий ефект, який спостерігався під час ленінського штурму
          1918—1920 рр., — економічну катастрофу. Новостворені колгоспи занепадали,
          а держава надолужувала свої втрати за рахунок споживання селян. Останні, щоб
          не померти з голоду, мусили зосереджувати максимум зусиль на роботі у при-
          садибному господарстві. Дефіцит хліба у розпорядженні держави призводив до
          зняття з карткового постачання цілих категорій міського населення, скорочення
          експорту зерна й відповідно — зменшення валютних надходжень. Неповернен-
          ня іноземних короткострокових кредитів (довгострокові позики радянському
          урядові були недоступні) загрожувало конфіскацією зарубіжної власності за су-
          довими позовами.
              У червні 1932  р. Й.  Сталін у листі до Л.  Кагановича зауважив, що Нар-
          комтяжпром «захлинається від грошей» і на наступний квартал йому потріб-
          но дати менше  . Тоді ж у листі, адресованому Л. Кагановичу, В. Молотову й
                         103
          С. Орджонікідзе, генсек заявив, що «перегодовування» Наркомтяжу створює
          ненормальне і небезпечне становище у промисловості, не кажучи вже про те, що
                                                          104
          виникає загроза нових продовольчих ускладнень  . Отже, Й. Сталін розумів,
          що є прямий зв’язок між «перегодовуванням» важкої промисловості, хлібоза-
          готівлями і голодом. Наприкінці липня 1932 р. він дав вказівку скоротити капі-
          таловкладення в народне господарство на 500—700 млн руб.   Тоді ж військо-
                                                                     105
          вий бюджет на 1933 р. було скорочено з 7 до 5—6 млрд руб. Коли К. Ворошилов

              102  КПРС в резолюціях і рішеннях з’їздів, конференцій і пленумів ЦК. Т. 4. С. 431.
              103  Сталин и Каганович. Переписка 1931—1936 гг. Москва, 2001. С. 187.
              104  Там само. С. 191.
              105  Там само. С. 341.
                                              359
   416   417   418   419   420   421   422   423   424   425   426