Page 424 - Україна й українці в постімперську добу (1917—1939)

РОЗДІЛЕНА НАЦІЯ: ПАРАДОКСИ МІЖВОЄННОГО ПЕРІОДУ

претендуючи на точність, ці цифри давали уявлення про масштаб втрат — до по-
ловини річного продовольчого фонду сільського населення.
Зібраний у 1931 р. урожай держава забрала собі майже повністю. Ближче до
кінця року в центр почали надходити листи від людей, які стояли на порозі голо-
дної смерті. 26 грудня колгоспники артілі «Вільний Жовтень» у селі Ерделівка
Новоархангельського району на Одещині написали таку скаргу до ВЦВК і ЦК
ВКП(б): «Прохаємо звернути увагу на нашу жалобу: умирающих з голоду целую
деревню, котра звертається до Вас за допомогою. Проработавши все лето в кол-
госпі й оддавши все зерно до фунта по распоряженію райкома, котрий тепер не
вірить, що у нас начали пухнуть з голоду і їсти коней, котрі дохнуть без їжі, і ніхто
не зверне уваги на нас» . В адресованому С. Косіору листі 20-річного студента
115
Г. Ткаченка розповідалося: «Ви уявляєте, що зараз діється на Білоцерківщині,
Уманщині, Київщині і т. ін. Великі площі незасіяної землі, а врожайність посія-
ного не більше 20—30 % відносно тієї, що була в 1925—1928 рр. У колгоспах, в
яких було коней 100—150, зараз 40—50 та й ті такі, що падають. Людство стра-
116
шенно голодає» .
Згідно з довідкою секретно-політичного відділу ОДПУ, складеною для
ЦК ВКП(б), «продутруднення» в УСРР за першу половину 1932 р. спостері-
галися в 127 районах і на всій території Молдавської АСРР. Повідомлялося про
«численні факти уживання в їжу сурогатів і падлини, опухання і смерті від голо-
ду». В деяких районах, як зазначалося, було зареєстровано «випадки людоїдства
117
і самовбивств на ґрунті голоду» .
Станом на середину липня 1932 р., як вказувалося у чекістських звітах, з
окремих сільських районів України виїхало в пошуках продовольства до поло-
вини населення. 21 район, за даними органів держбезпеки, залишили 116 тис.
біженців .
118
У листуванні з Л. Кагановичем 18 червня 1932 р. Й. Сталін роздратовано
зауважив: «Кілька десятків тисяч українських колгоспників все ще роз’їжджають
по всій Європейській частині СРСР і розкладають нам колгоспи своїми скар-
гами і скиглінням» . Однак за межі УСРР виїхало не «кілька десятків тисяч
119
українських колгоспників»…
Характеризуючи становище в голодуючій Україні, С. Косіор у листі Й. Ста-
ліну від 26 квітня 1932 р. намагався демонструвати оптимізм. Применшуючи
руйнівні наслідки хлібозаготівель, він звів їх до «неочікуваного» загострення в
Київській області, зокрема в районах колишніх Білоцерківської і Уманської округ,

115 Колективізація і голод на Україні. 1929—1933. Зб. док. і матеріалів. / За ред. С.В.
Кульчицького. Київ, 1992. С. 374.
116 Голод 1932—1933 років на Україні: очима істориків, мовою документів / За ред.
Ф.М. Рудича. Київ, 1990. С. 184.
117 Трагедия советской деревни. Т. 3. Москва, 2001. С. 420.
118 Там само.
119 Сталин и Каганович. Переписка. 1931—1936 гг. С. 179.
362