Page 428 - Україна й українці в постімперську добу (1917—1939)

РОЗДІЛЕНА НАЦІЯ: ПАРАДОКСИ МІЖВОЄННОГО ПЕРІОДУ

хуже, эти элементы не замедлят открыть фронт внутри (и вне) партии, против
134
партии» .
Справді, Й. Сталін боявся союзу петлюрівців і пілсудчиків. Якби Ю. Піл-
судський знайшов спільну мову з багатьма мільйонами громадян ІІ Речі Поспо-
литої української національності, то Західна Україна стала б взірцем для УСРР.
Якби становище Й. Сталіна і його команди захиталося, а соціально-економічна
криза в СРСР до того вела, то комуністичний Харків міг би скористатися ситу-
ацією, згадати про права, надані йому в радянських конституціях, і перетвори-
тися з червоного на синьо-жовтий. Саме так і сталося, але набагато пізніше —
в 1989—1991 рр.
«Как только дела станут хуже…». У 1932 р. все йшло до цього. Під впли-
вом наростаючої кризи ряд діячів російського уряду (О. Смирнов, В. Толмачов,
М. Ейсмонт) почали розглядати генеральну лінію ЦК ВКП(б) в її сталінському
виконанні як загрозливу для партії і країни. Виведений з партійного керівництва
М. Рютін підготував «Звернення до всіх членів ВКП(б)», в якому зазначалося:
«Партія і пролетарська диктатура заведені Й. Сталіним і його клікою в небаче-
ний глухий кут і переживають смертельно небезпечну кризу. За допомогою обма-
ну, наклепів і обдурювання партійних осіб, за допомогою неймовірного насилля
і терору, під прапором боротьби за чистоту принципів більшовизму та єдності
партії, спираючись на централізований потужний апарат, Сталін за останні п’ять
років відсік і усунув від керівництва всі найкращі, справді більшовицькі кадри
партії, встановив у ВКП(б) і всій країні свою особисту диктатуру, розірвав з ле-
нінізмом, став на шлях найбільш розгнузданого авантюризму і дикої особистої
135
сваволі, чим поставив Радянський Союз на край прірви» . Йому вторив 20-річ-
ний комсомолець із Брусилівського району на Київщині Г. Ткаченко у листі до
С. Косіора від 18 червня 1932 р.: «Мені здається, наскільки партія була автори-
тетною все ж таки серед широких мас, зараз все менше. І тільки внесеться іскра в
селянство, то спалахне всюди. Ми під носом не бачимо, а цілий ряд виголошуємо
фраз про пауперизацію і зубожіння по капіталістичних країнах. Зараз набирає
силу і авторитету теорія т. Бухаріна» .
136
Не менш цікавим є датований груднем 1932 р. лист С. Косіору від комуніс-
та, який підписався іменем М. Живанов: «Тов. Косиор. Откройте глаза на дей-
ствительность, что вы делаете своей политикой, безмолвные вы рабы Москвы.
Вы за два года угробили Украину, сельское хозяйство. Я выражаю мысль всего
здравомыслящего, что есть в нашей партии. Вы не знаете дух и настроения чест-
ной, преданной революции части партии, они притиснуты к стенке, не могут рта
открыть. Горлохваты, прохвосты и контрреволюционеры правят и ведут в про-
пасть всю страну» .
137

134 Сталин и Каганович. Переписка. 1931—1936. С. 273—274.
135 О деле т. н. «Союза марксистов-ленинцев». Известия ЦК КПСС. 1989. № 6. С. 106.
136 Голодомор 1932—1933 років в Україні. Док. і матеріали. Київ, 2007. С. 212.
137 Голод в СССР. Famine in the USSR. 1930—1934. Москва, 2009. С. 75, 76.
366