Page 431 - Україна й українці в постімперську добу (1917—1939)
P. 431

Розділ 14. Радянська модернізація УРСР: мета, інструменти досягнення, наслідки

          б) неправильний підхід значної частини сільських комуністів до колгоспів і рад-
          госпів. «Було б нерозумно, — підкреслив генсек, — якби комуністи, виходячи з
          того, що колгоспи є соціалістичною формою господарства, не відповіли б на удар
                                                       142
          цих окремих колгоспників нищівним ударом»  .
              Деталі «сокрушительного удара», як висловився Й. Сталін на цьому засідан-
          ні, не було оприлюднено. Проте В. Молотов і Л. Каганович уже випробовували
          його в обмежених масштабах на території України і Північно-Кавказького краю.
          Йшлося про сотні колгоспів і сіл, які тривалий час не виконували зобов’язань з
          хлібозаготівлі і були занесені на «чорну дошку». Опублікована в газетах інфор-
          мація про наслідки потрапляння на «чорну дошку» була неповною, про най-
          більш істотне в переліку каральних заходів не повідомлялося. Допитливі дипло-
          мати з італійського консульства у Харкові поцікавилися, що відбувалося в таких
          селах. Віцеконсул Л. Сіркана «на основі газетних повідомлень і прямого спо-
          стереження» уточнив цей статус, і його висновки доповіли італійському послу в
          Москві: «Внесення цілих сіл та колективних сільськогосподарських підприємств
          у так звану «чорну дошку» тягне за собою суворі санкції, наприклад: припинен-
          ня будь-якого постачання; вилучення навіть тої незначної кількості товарів, яка
          вже була в кооперативах; абсолютна заборона покидати межі села або сільсько-
                                                                        143
          господарського підприємства; обшуки і конфіскація продуктів»  .
              Отже, поставлений на «чорнодошкових» селах і колгоспах соціальний екс-
          перимент зводився до: 1) обшуків селянських садиб; 2) конфіскації знайденого
          під час обшуків продовольства; 3) фізичної та інформаційної блокади репресова-
          ного населення. В сільській місцевості створювалася ситуація, несумісна з жит-
          тям. Коли терор голодом поширився на всю територію України і Кубані, у ньому
          було застосовано і четвертий елемент — державну допомогу продовольством го-
          лодуючим селянам. Заключному елементу сталінського «сокрушительного уда-
          ра», який маскував попередні три, слід приділити окрему увагу.
              Щоб перенести кампанію обшуків з конфіскацією всієї знайденої їжі з об-
          меженої території «чорнодошкових» сіл і колгоспів на всю величезну терито-
          рію України, потрібний був сигнал. Таким сигналом стала сталінська телеграма
          українському селянству. 1 січня 1933 р. керівники УСРР в Харкові одержали за
          підписом Й. Сталіна телеграму такого змісту:
              «Повідомляється постанова ЦК від 1 січня 1933 р.:
              Запропонувати ЦК КП(б)У і РНК УСРР широко сповістити через сільради
          колгоспи, колгоспників і трудящих одноосібників, що:
              а) ті з них, які добровільно здають державі раніше розкрадений і прихований
          хліб, не репресуватимуться;
              б) щодо колгоспників, колгоспів та одноосібників, які вперто продовжують
          приховувати розкрадений і прихований від обліку хліб, застосовуватимуться

              142  Трагедия советской деревни. Т. 3. С. 559.
              143   Листи з Харкова. Голод в Україні та на Північному Кавказі в повідомленнях італій-
          ських дипломатів. 1932—1933 роки / Упоряд. А. Граціозі. Харків, 2007.
                                              369
   426   427   428   429   430   431   432   433   434   435   436