Page 435 - Україна й українці в постімперську добу (1917—1939)

Розділ 14. Радянська модернізація УРСР: мета, інструменти досягнення, наслідки

151
чення» . І. Зеленін не бачив опублікованих пізніше документів про механізм
сталінського «сокрушительного удара», але цілком правильно вказав на залеж-
ність між ступенем голодування і повстанським потенціалом селянства.
У першій половині 1932 р. мільйони українських селян знялися з місць і
кинулися в Росію та Білорусь, щоб купити хліб для своєї родини. Уряд не пере-
шкоджав, хоча сприймав це явище вкрай негативно. Тоді у влади не було наміру
нищити селян голодом, їм дозволяли повертатися додому з продовольством. Зо-
всім інша картина спостерігалася в першій половині 1933 р.
22 січня 1933 р. Й. Сталін власноруч написав директивний лист ЦК ВКП(б)
і РНК СРСР (автограф зберігся, і лише в передрукованому примірнику з’явився
підпис В. Молотова), в якому зазначалося: «До ЦК ВКП и Совнаркома до-
шли сведения, что на Кубани и Украине начался массовый выезд крестьян «за
хлебом» в ЦЧО, на Волгу, Московскую обл., Западную обл., Белоруссию. ЦК
ВКП и Совнарком СССР не сомневаются, что этот выезд крестьян, как и выезд
из Украины в прошлом году, организован врагами Советской власти, эсерами
и агентами Польши с целью агитации «через крестьян» в северных районах
СССР против колхозов и вообще против Советской власти. В прошлом году
партийные, советские и чекистские органы Украины прозевали эту контррево-
люционную затею врагов Советской власти. В этом году не может быть допуще-
152
но повторение прошлогодней ошибки» .
Цей директивний лист започаткував блокаду України і Кубані. За даними
ОДПУ, упродовж 50 днів після появи директиви було затримано 219,5 тис. селян,
зокрема в УСРР — 38 тис., на Північному Кавказі — 47 тис., в ЦЧО — 44 тис.,
у Західній обл. — 5 тис., на залізницях — 65 тис. З числа затриманих 186,5 тис.
було відправлено додому під конвоєм, майже 3 тис. — засуджено, а решта чекали
153
суду або перебували під слідством у фільтраційних таборах .
Інформаційна блокада Голодомору була абсолютною. Навіть у листуванні
компартійно-радянських органів словосполучення «голод 1933 р.» забороняло-
ся. Колосальні проблеми, які постали перед органами влади в голодуючій місце-
вості, знаходили відображення тільки в «особых папках» з особливим режимом
користування. Не йшлося про збереження державної таємниці, адже про голод
знали всі. Йшлося лише про те, щоб жоден функціонер не міг вимовити слово
«голод», яке саме по собі мало різко негативне значення, і тим самим ніби ви-
словити своє ставлення до ситуації, що склалася.
Коли повстанський потенціал селян знизився до нуля, сталінська команда
почала «рятувати голодуючих». Винищувальна стадія «сокрушительного уда-
151 Зеленин И.Е. «Революция сверху»: завершение и трагические последствия. Вопросы
истории. 1994. № 10. С. 38.
152 Трагедия советской деревни. Т. 3. С. 32, 635.
153 Ивницкий Н. Хлебозаготовки 1932—1933 годов и голод 1933 года. Голод-геноцид
1933 року в Україні: історико-політологічний аналіз соціально-демографічних та морально-
психологічних наслідків: Матеріали Міжнар. наук.-теор. конф. (Київ, 28 листопада 1998 р.).
Київ, 2000. С. 114.
373