Page 434 - Україна й українці в постімперську добу (1917—1939)

РОЗДІЛЕНА НАЦІЯ: ПАРАДОКСИ МІЖВОЄННОГО ПЕРІОДУ

підпілля із закордонними українськими націоналістичними центрами (УНР,
УВО і УНДО та польським Головштабом)… Аналіз ліквідованих за цей час справ
говорить за те, що в даному випадку ми зіткнулися з єдиним ретельно розробле-
ним планом організації збройного повстання на Україні навесні 1933 року з ме-
тою повалення Радянської влади і встановлення капіталістичної держави — так
148
званої Української незалежної республіки» .
Й. Сталін справді боявся втратити Україну, як він визнав у листі до Л. Кага-
новича від 11 серпня 1932 р. Серед селян і в Червоній армії, яка в цей час мала
обмежений кадровий склад з великим прошарком селянських призовників-пе-
ремінників, справді поширювалися незалежницькі настрої. Зокрема, у жовтні
1932 р. особисти зафіксували такі розмови серед червоноармійців 137-го полку
46-ї стрілецької дивізії: «Якби у нас була петлюрівська влада, а не радянська, то
селянам жилось би краще. Петлюра в своїй програмі передбачав приватну влас-
ність, щоб кожен селянин мав по 15 га землі і жив самостійно. Петлюра хотів,
149
щоб Україна жила самостійно, а німців і кацапів звідси вислати» .
Голодуючи другий рік поспіль, Україна стояла на межі колосального соціаль-
ного потрясіння. Сталін це знав краще за інших, тому що затверджував хлібоза-
готівельні плани і накладав на українських селян такий самий тягар, як на селян
решти регіонів товарного виробництва, разом узятих. Він усвідомлював, що вна-
слідок соціального вибуху в Україні позбудеться поста генерального секретаря
ЦК ВКП(б). Однак з попереднього досвіду голоду 1921—1923 рр. у південних
губерніях України він знав й інше: ефективно знешкоджувати селянський про-
тест можна через штучне поглиблення голодування — аж до переступу критич-
ної межі. Адже бунтівні настрої селян визначалися ступенем голодування. Маючи
певний запас їжі, селянин був готовий протестувати. Коли ж він не знав, що буде
їсти завтра, повстанський потенціал знижувався до нуля, селянство перетворю-
валося на інертну масу. Голова польського розвідувального центру в Києві В. Міх-
невич доповідав по начальству 2 червня 1933 р. про становище в селах Київської
області: «Смерть з голоду є постійним явищем. Канібалізм на порядку денному.
150
Політичні настрої — нема про що говорити, єдине бажання — дістати хліба» .
Паралізуючий вплив абсолютного голодування на людську волю давно від-
значив один з найбільш проникливих дослідників радянського села І. Зеленін.
У 1994 р. він писав: «Поки що не зовсім ясно, чи є голодомор 1932—1933 рр.
завчасно запланованою і вміло організованою Сталіним акцією або ж наслідком
його злочинної антиселянської політики. Поза сумнівом, однак, що «терор го-
лодом» (термін Конквеста) зумовив значне послаблення і зміну характеру се-
лянського спротиву, що не могло не входити в розрахунки Сталіна та його ото-

148 Голод-геноцид 1932—1933 років в Україні. Th e Famine-Genocide of 1932-1933 in Uk rai-
ne / Ed. Yu. Shapoval. Kingston, 2005. C. 297.
149 Голод 1932—1933 років в Україні: причини та наслідки. Київ, 2003. С. 648.
150 Holodomor 1932-1933. Wielki Glod na Ukrainie w dokumentach Polskiej dyplomaciji I wy-
wiadu / Opraсowal Jan Jacek Bruski. Warszawa, 2008. P. 299.
372