Page 429 - Україна й українці в постімперську добу (1917—1939)

Розділ 14. Радянська модернізація УРСР: мета, інструменти досягнення, наслідки

Такі висловлювання лягали на стіл всесоюзного генсека, і він мав на них реа-
гувати. Оцінюючи його реакцію, маємо пам’ятати, що на початку 1930-х років це
був не той Й. Сталін, який приборкав власну партію і суспільство, організувавши
терор голодом 1932—1933 рр. і Великий терор 1937—1938 рр., тим більше не
той Й. Сталін, який переміг А. Гітлера у Другій світовій війні. На початку 1930-х
років він надійно контролював вище партійно-радянське керівництво, але не
периферійних керівників і не всю багатомільйонну партію (звідси його зловісне
«хе-хе» на адресу півмільйонної КП(б)У). Ще слабшими були його політичні
позиції в охопленому кризою радянському суспільстві. Провал хлібозаготівель з
урожаю 1932 р. і стихійний, але повсюдний саботаж українського селянства за-
грожував йому втратою найвищої посади в партії і державі.
У ситуації, що склалася, Й. Сталін наслідував лінію поведінки свого попе-
редника — В. Леніна. Той, як уже було показано, скористався посухою 1921 р.,
щоб застосувати терор голодом щодо українського селянства, яке виступало про-
ти радянської влади з відкритим забралом. У другій половині 1932 р. жахливого
голоду як наслідку стихійного лиха не було. Проте Й. Сталіну вистачило владних
повноважень генсека, щоб створити такий голод штучними засобами.
22 жовтня рішенням політбюро ЦК ВКП(б) було створено дві надзвичай-
ні хлібозаготівельні комісії: на чолі з головою Раднаркому СРСР В. Молото-
вим для роботи в УСРР і на чолі з секретарем ЦК ВКП(б) Л. Кагановичем,
яка мала діяти в Північно-Кавказькому краї (передусім на Кубані). 28 листо-
пада було організовано ще одну надзвичайну комісію на чолі з секретарем ЦК
ВКП(б) П. Постишевим для роботи в Нижньо-Волзькому краї (передусім у
Республіці німців Поволжя). Отже, на чолі надзвичайних органів вищої влади
в основних регіонах товарного хлібовиробництва генсек поставив своїх най-
ближчих співробітників.
Вивчивши ситуацію в Харкові, В. Молотов підготував, згідно з раніше
одержаними від Й. Сталіна інструкціями, тексти партійно-урядових постанов
харківського центру щодо посилення хлібозаготівель і надіслав їх на узгоджен-
ня в Кремль. Вони були оформлені у вигляді секретної постанови ЦК КП(б)У
від 18 листопада 1932 р. і опублікованої в пресі постанови РНК УСРР від 20
листопада під однаковою назвою «Про заходи до посилення хлібозаготівель».
Після узгодження з Й. Сталіним постанови повернулися в Харків і були підпи-
138
сані: партійна — С. Косіором, радянська — В. Чубарем . Ініціатором обох, як
підтверджують документи, опубліковані В. Васильєвим і Ю. Шаповалом у книзі
«Командири Великого голоду», був Й. Сталін.
Головними в обох постановах були пункти про натуральне штрафування
боржників по хлібозаготівлях. «До колгоспів, що припускають розкрадання
колгоспного хліба і злісно зривають план хлібозаготівель», вказувалося в них,

138 Командири Великого голоду. Поїздки В. Молотова і Л. Кагановича в Україну та на Пів-
нічний Кавказ. С. 238.
367