Page 432 - Україна й українці в постімперську добу (1917—1939)

РОЗДІЛЕНА НАЦІЯ: ПАРАДОКСИ МІЖВОЄННОГО ПЕРІОДУ

найсуворіші заходи покарання, передбачені постановою ЦВК і РНК СРСР від
7 серпня 1933 р. (про охорону майна державних підприємств, колгоспів і коопе-
144
рації і зміцнення суспільної соціалістичної власності)» .
Прагнучи врятуватися від голоду, який загрожував знову, як у першій по-
ловині року, селяни намагалися приховати від держави жалюгідні рештки вро-
жаю 1932 р. в ямах і «чорних коморах». Відряджений Й. Сталіним в Україну
на початку грудня 1932 р. особливоуповноважений ОДПУ СРСР по УСРР
В. Балицький доповів на засіданні політбюро ЦК КП(б)У 20 грудня, що впро-
довж двох тижнів чекісти внаслідок обшуків виявили 7 тис. ям і 100 «чорних
145
комор», у яких знайшли 700 тис. пуд. зерна . Обсяг прихованого зерна ви-
явився настільки мізерним, що годі було розраховувати на виконання хлібоза-
готівельного плану. Посилаючи телеграму українському селянству, Й. Сталін
не сподівався одержати хліб, який «розікрали», бо знав, що його нема. У чому
тоді полягав її сенс?
Телеграма містила два пункти. Перший з них був попередженням: здавайте
хліб! Другий пункт ставав зрозумілим тільки в поєднанні з першим, оскільки він
адресувався тим, хто проігнорував це попередження. Щоб виявити їх, потріб-
но було здійснити обшук. Отже, сталінська телеграма була сигналом до повсюдних
обшуків.
Засоби масової інформації почали активно розпалювати ворожнечу між
міським і сільським населенням, розповідаючи про «підземні пшеничні міс-
та». Під час розкриття схованок зерна чекісти запрошували кінооператорів,
які фіксували цю операцію, а потім у кіножурналах, що демонструвалися перед
кожним сеансом, городяни могли пересвідчитися, як українські «куркулі» і
«буржуазні націоналісти» намагаються гальмувати соціалістичне будівництво
в Країні рад. Можна уявити собі розлюченість міського населення, яке перед
новим, 1933 р. почало одержувати зменшену норму мізерної хлібної пайки вна-
слідок того, що «українські селяни розікрали урожай». Деякі категорії місько-
го населення взагалі були позбавлені централізованого постачання і опинилися
на межі голодної смерті.
У січні-лютому 1933 р. хвиля обшуків накрила всю сільську місцевість Украї-
ни. У керованих чекістами обшукових бригадах брали участь як відряджені з міст
робітники та службовці, так і місцеві незаможники. «Уральсько-сибірський» ме-
тод хлібозаготівель вбив клин між незаможниками та їх більш благополучними
сусідами. Не маючи добре поставленого присадибного господарства, незамож-
ники починали голодувати першими, а тому охоче йшли в обшукові бригади,
щоб одержувати бонус у вигляді незернового продовольства, що вилучалося «на
законних підставах» — як натуральне штрафування. Вилучали не лише м’ясо
(сало) і картоплю, а все підряд — для цього навіть усні вказівки часом були непо-

144 Голод 1932—1933 років на Україні: очима істориків, мовою документів. С. 308.
145 Командири Великого голоду... С. 316.
370