Page 436 - Україна й українці в постімперську добу (1917—1939)

РОЗДІЛЕНА НАЦІЯ: ПАРАДОКСИ МІЖВОЄННОГО ПЕРІОДУ

ра» здійснювалася у суворій таємниці, за показової відстороненості державних
органів від дій, спрямованих на створення в сільській місцевості умов, несуміс-
них з фізичним існуванням. Ці дії, коли вони вислизали на поверхню, можна було
кваліфікувати як ексцеси голодуючих «активістів» у хлібозаготівельних брига-
дах або «лівих ухильників» з числа партійно-радянської номенклатури. Нато-
мість кінцева стадія винищувальної акції, тобто державна допомога голодуючим,
відбувалася цілком відкрито, під фанфари. Політбюро ЦК ВКП(б) приймало
рішення про продовольчу допомогу по кожній окремо взятій області України,
після чого ідентичні рішення про розподіл допомоги приймали обкоми і райко-
ми партії з широким оповіщенням населення через засоби масової інформації.
8 лютого 1933 р. політбюро ЦК ВКП(б) уперше ухвалило рішення про до-
помогу Дніпропетровській області в розмірі 200 тис. пуд. жита «на продовольчі
потреби робітників радгоспів, МТС, МТМ (машино-тракторних майстерень —
Авт.), а також партійного і безпартійного активу колгоспів, які потребували та-
кої допомоги». Тоді ж постанову аналогічного змісту було ухвалено на клопо-
154
тання Одеського обкому КП(б)У . Через 11 днів після цього рішення у Москві
відкрився з’їзд колгоспників-ударників, на якому нарком землеробства СРСР
Я. Яковлєв заявив, що своєю поганою працею колгоспники «наробили шкоди
урядові та самим собі». Проте уряд, мовляв, не тримає на них зла і допомагає
продовольством .
155
Продовольчу допомогу надавали не всім голодуючим, а лише тим, хто збе-
рігав фізичну здатність працювати на колгоспному полі. Зокрема, Дніпропе-
тровський обком 20 лютого ухвалив таку постанову: «З відпущеної позички у
першу чергу витрачати на надання допомоги колгоспникам, які виробили багато
трудоднів і опинилися без хліба, а у випадках голодування і опухання колгосп-
ників, які не мають трудоднів, надавати їм продовольчу допомогу залежно від
участі їх в роботі по знищенню бур’янів та ін. роботах, пов’язаних з підготовкою
до сівби» .
156
Р. Девіс і С. Віткрофт в опублікованій у 2004 р. (і перевиданій російською
мовою в Москві у 2011 р.) монографії з історії сільського господарства СРСР в
1931—1933 рр. перелічили 56 партійно-урядових постанов за першу половину
1933 р. про виділення позичок і допомоги зерном голодуючим регіонам. За цими
даними, продовольча допомога Україні становила 176,2 тис. т, Північному Кав-
казу — 88,5 тис. т, районам Нижньої Волги — 15,5 тис. т, а решті місцевостей —
157
39,8 тис. т .
Якщо поділити допомогу Україні (176,2 тис. т) на загальну кількість сільсько-
го населення, то кожній людині припадало б не більш як пів пуда зернохліба на

154 Голод в СССР. Famine in the USSR. 1930—1934. C. 244.
155 Правда. 1933. 19 февраля.
156 Голод 1932—1933 років на Україні: очима істориків, мовою документів. С. 386—387.
157 Devies R.W., Wheatcroft S.G. Th e Years of Hunger: Soviet Agriculture, 1931—1933.
London, 2004. P. 214—224, 479—485.
374