Page 440 - Україна й українці в постімперську добу (1917—1939)

РОЗДІЛ 15

ІНСТРУМЕНТАРІЙ
СОЦІАЛЬНИХ ЗМІН:
БІЛЬШОВИЦЬКИЙ ТЕРОР
І РАДЯНІЗАЦІЯ В УКРАЇНІ

З другої половини 20-х років ХХ ст. щолистопада радян-
ські громадяни слухняно і все більш ревно відзначали річницю
перемоги Жовтневої революції. Насправді остання, принаймні
у своїй терористичній складовій, не припинялася аж до «хру-
щовської відлиги». Революція, що вибухнула розмаїттям форм
збройного та ідеологічного протистояння в 1917—1921 рр.,
була переформатована кремлівськими керманичами в латент-
ний терор, що набував вигляду низки суспільно-політичних
кампаній (таких як усілякого роду чистки, ліквідація куркуль-
ства як класу, відкриті й закриті процеси, викривальні кампанії,
врешті депортації за національною ознакою тощо), тримаючи
суспільство десятиріччями у своїх лабетах і радикально змі-
нюючи його відповідно до політичного порядку денного, на-
кресленого компартійною олігархією. Специфіка міжвоєнного
періоду полягала в тому, що суспільні верстви, проти яких ске-
ровувалися згадані акції, були позбавлені можливостей опира-
тися, боротися за власне існування як зі зброєю в руках, так і
на рівні ідейного протистояння. Переведення революційного
процесу в площину послідовного винищення / нейтралізації
опонентів більшовицького режиму та радянізації під страхом
репресування решти суспільства стало ефективною знахідкою
кремлівських керманичів, що забезпечила їм пів сторіччя пану-
вання. Проте як тільки терор послабився, запустилися меха-
нізми самовідтворення природної опозиції і розпочався відлік
кінця більшовизму.
Революційні гасла «Свобода! Рівність! Братерство!»
утверджувалися на постімперських просторах кривавою дес-
ницею червоного терору. За першою його хвилею прийшла
Лариса така очікувана передишка, однак те, що здавалося початком но-
Якубова вого життя, виявилося початком повільного вмирання: голод,
378