Page 443 - Україна й українці в постімперську добу (1917—1939)

Розділ 15. Інструментарій соціальних змін: більшовицький терор і радянізація в Україні

7
торії, проголосила початок червоного терору . Йшлося про ізолювання ворогів
пролетарської держави у концентраційних таборах, а також фізичне знищення
всіх тих, хто мав стосунок до білогвардійських організацій, антирадянських зако-
лотів та заворушень. Улітку 1920 р. на території України діяли вже 24 концтабо-
ри, розраховані на 20 тис. ув’язнених. На початку 1921 р. в них утримували 6 тис.
осіб, серед яких 43—45 % становили ув’язнені на термін до 5 років, 38—40 % —
ув’язнені до кінця війни, 5—6 % — заручники і стільки ж — військовополонені,
8
4—5 % відбували строки, більші за 5 років .
Втім, дедалі більше більшовицьких вождів, зокрема «залізного Фелікса», не-
покоїв потяг українських підрозділів до самостійності та самодіяльності. Низка
заборон з боку ЧК не приносили результатів. Оскільки ж з плином часу «раднар-
коми й інші урядові органи окраїнних республік приймали себе всерйоз, начеб-
то вони могли бути державними урядами», Ф. Дзержинський потурбувався про
відрядження до України «достатньо сильної людини, яка б боролася з самостій-
9
ністю України» . Закиди щодо переходу на позиції «самостійництва» виразно
лунали й на адресу М. Лациса. Не вбачаючи інших можливостей приборкати сва-
вільну українську стихію, 23 липня 1919 р. з подачі Ф. Дзержинського оргбюро
10
ЦК РКП(б) ініціювало ліквідацію ВУЧК , що залишилося без наслідків через
втрату України.
Однак робота з підбору керівного кадрового складу ВУЧК, здебільшого
рекрутованого з Москви, не припинялася. Наприкінці 1919 р. ЦК РКП(б) на-
правив в Україну В. Манцева (колишній голова Московської ЧК), який очолив
створене відповідно до ухвали президії ВУЦВК УСРР 17 березня 1920 р. Цен-
тральне управління надзвичайних комісій по боротьбі з контрреволюцією, спеку-
ляцією та посадовими злочинами (Цупнадзвичком). З травня до липня 1920 р.
11
в Україні перебував очільник ВЧК Ф. Дзержинський, який як начальник тилу
Південно-Західного фронту особисто керував зміцненням більшовицьких пози-
цій, тобто придушенням повстанського руху в опанованій тяжкими зусиллями
Україні. В цей час відбувалося становлення місцевих ЧК, при яких часто ство-
7 Тогочасні події відображено в бездарних віршах Всеволода Балицького: «Мы друж-
но на бой поднялись, / И там, где недавно так весело жилось, / Потоки крови полились. /
Так что же? Пусть льется, не будет пощады, / Ничто не спасет вас, ничто!» (Цит. за: Ша-
повал Ю.И., Золотарев В.А. «Гильотина Украины»: нарком Всеволод Балицкий и его судьба.
Москва, 2017. С. 24.)
8 Держархів Луганської області. Ф. Р-1164. Оп. 1. Спр. 48. Арк. 14.
9 Подкур Р. Ф. Дзержинський у взаєминах ВЧК та ВУЧК у 1919 р. З архівів ВУЧК—
ГПУ—НКВД—КГБ. 2014. № 1—2 (40—41). С. 25, 26.
10 Єфіменко Г. ВУЧК у системі відносин між УСРР та РСФРР у 1919 р. Радянські органи
державної безпеки в Україні (1918—1991 рр.): історія, структура, функції: Матеріали кругло-
го столу (19 грудня 2013 р., м. Київ). Київ, 2014. С. 78.
11 В 1920 р. у надзвичайних органах України налічувалося 5 334 штатних співробітники.
З них на службі в ЧК з 1918 р. перебували 34 особи, з другої половини 1918 р. — 49, першої
половини 1919 р. — 82, другої половини 1919 р. — 205, першої половини 1920 р. — 1412,
з другого півріччя 1920 р. — 3438 осіб. (ГДА СБУ. Ф. 13. Спр. 253. Арк. 37.)
381