Page 447 - Україна й українці в постімперську добу (1917—1939)
P. 447
Розділ 15. Інструментарій соціальних змін: більшовицький терор і радянізація в Україні
Червоний терор з тисячами добитих поранених і полонених, елементами
соціо- і геноциду, глорифікацією знищення царської родини та аристократії у
другій половині 1920-х років трансформувався в ідею виправданості терору сто-
совно окремих категорій селянства — провідного виробничого класу «Країни
рад», а згодом — цілих етнічних груп.
Виступаючи на закритому засіданні політбюро ЦК КП(б)У в травні 1928 р.,
про необхідність посилення репресій проти антирадянських елементів на селі го-
ворив і В. Балицький. Червнем 1928 р. датована доповідна записка «Про пожвав-
24
лення української контрреволюції» на ім’я Л. Кагановича, де, інтерпретуючи
тези Й. Сталіна і намагаючись використати Україну як трамплін для потраплян-
ня на вищі щаблі союзного керівництва, В. Балицький твердив, що «під тиском
куркульських елементів націоналістичні верстви ревізують платформу співробіт-
ництва з Радянською владою, беруть на себе захист і представництво інтересів
25
куркуля і розпочинають новий етап боротьби з Радянською владою» . Перелі-
чивши викриті чекістами міфічні повстанські організації, голова відомства робив
далекоглядний висновок про орієнтацію українського антирадянського підпілля
на Ю. Пілсудського з метою досягнення унії України і Польщі та про його стра-
тегічне завдання — створення масової національної партії і будівництво «неза-
26
лежної самостійної демократичної України» . Чи варто казати, що гіршою за
цю перспективу для радянської партноменклатури була лише реставрація царату
в його дореволюційній формі?
Влітку 1928 р. з українського села внаслідок «ударної» чекістської спецо-
перації «изъяли» (цей термін органи використовували стосовно людей, уподі-
бнюючи їх до неживих предметів) близько 1 200 потенційних ватажків селян-
ського повстанського руху. 1 грудня 1928 р. В. Балицький підписав спільний з
кількома наркоматами документ, що забороняв повернення колишніх поміщиків
у їхні маєтки та в прикордонні округи (відстань мала бути не менш як 50 км).
В листопаді 1929 р. на початку чергового комуністичного штурму в бупрах УСРР
перебувало близько 50 тис. осіб. За кілька місяців В. Молотов повчав місцевих ке-
рівників, як краще здійснювати розкуркулювання: «…Якщо є підходяща річка —
топіть. Не усюди є річка, значить, відповідь недостатня. Але звідси ясно — треба
громити …без адміністративних заходів не обійдеться, доведеться нам пострі-
ляти. (Голос: «Повиселяти!») Перший номер — постріляти, другий номер —
27
повиселяти» .
24 Нагадаємо, що чинний на той час КК УСРР мав 17 статей, що стосувалися контрре-
волюційних злочинів, 12 з них передбачали вищу міру покарання.
25 Цит. за: Шаповал Ю.И., Золотарев В.А. «Гильотина Украины»: нарком Всеволод Ба-
лицкий и его судьба. Москва, 2017. С. 121.
26 Там само. С. 122.
27 Цит. за: Тепляков А. Чекистский долг и почетная партийная обязанность: исполне-
ние смертных приговоров в 1918—1953 гг. З архівів ВУЧК—ГПУ—НКВД—КГБ. 2013.
№ 1—2 (40—41). С. 87.
385
