Page 451 - Україна й українці в постімперську добу (1917—1939)
P. 451

Розділ 15. Інструментарій соціальних змін: більшовицький терор і радянізація в Україні

              Однак ця оцінка була призначена, так би мовити, для загального викорис-
          тання. Неофіційно ж «виховательські» здібності В. Балицького та його кліки
          отримали досить сумнівне визнання: їм заборонили переводити за собою на
          нове місце роботи своїх найближчих «соратників». Кремль був свідомий того,
          що «клани» перетворилися на звичне явище в чекістській вертикалі та її регіо-
          нальних осередках. Службове переведення будь-якої помітної фігури зумовлюва-
          ло переміщення і його «команди».
              Квінтесенцією тандему партії та чекістів стала висловлена на ІХ з’їзді РКП(б)
                                                                               35
          думка В. Леніна про те, що гарний комуніст водночас є і гарний чекіст  . Вона
          була поступово імплантована в свідомість усіх представників радянських струк-
          тур і насправді означала опанування партією всього радянського апарату. Партія
          «виховувала» і В. Балицького, щоб перетворити на ідеальне знаряддя виконан-
          ня виняткової місії.
              Його наприкінці липня 1931 р. замінив, набувши «неоціненного досвіду»
                                                                    36
          під час придушення антирадянських повстань у Закавказзі   та здійснення ма-
          сових депортацій у Білорусі, С. Реденс. Тут він опинився у доволі складній си-
          туації: добігало кінця слідство у справі «Українського національного центру», в
          розпалі була операція з масового вилучення валюти у населення, тривав погром
          так званого троцькістського й дашнакського підпілля передусім на Донбасі, через
          примусову суцільну колективізацію наростала соціальна напруга на селі. Осно-
          вним завданням ДПУ УСРР, керованого С. Реденсом, стало супроводження ко-
          лективізаційної вакханалії та забезпечення виконання сталінського плану хлібо-
          заготівель у республіці, що була житницею СРСР.
              «Трійка» з С. Реденса, С. Косіора та П. Постишева особисто виїздила в
          регіони для «оптимізації» хлібозаготівель. Типовий інструментарій, який до-
          помагав «підвищити» свідомість «відстаючих» районів, складався з показових
          депортацій окремих родин, заслання на північ так званих «злісних елементів» та
          куркулів, виключення з партії з негайним ув’язненням до таборів ГУЛАГу. Згід-
          но з офіційною статистикою ОДПУ СРСР, впродовж 1932 р. лише ДПУ УСРР
          розстріляло майже 52 тис. осіб, загалом же по республіці — 71,5 тис. Наприкінці
          січня 1933 р. республіку було взято у щільне кільце, голодуючі Україна та Північ-
          ний Кавказ були фактично заблоковані. Втім, на погляд Й. Сталіна, С. Реденс не
          впорався із завданнями на «українській ділянці», не виявивши достатньої твер-
          дості, яку він згодом побачив у діях відрядженого до республіки В. Балицького.
              Повернутий до України В. Балицький став режисером і сценаристом погро-
          му у знекровленій Голодомором республіці. Він же й виконав основне завдання з
          приховування факту Голодомору та його нищівних наслідків. У 1934—1935 рр.
          Україною прокотилася хвиля процесів, які мали на меті показати — попередні


              35  Ленин В.И. Речь о кооперации 3 апреля. ПСС. Изд. 5-е. Т. 40. Декабрь 1919 — апрель
          1920. Москва, 1974. С. 279.
              36  У листопаді 1928 р. С. Реденс став повноважним представником ОГПУ по Закавказь-
          кій РФСР, наприкінці жовтня 1929 р. — членом Колегії ОДПУ СРСР.
                                              389
   446   447   448   449   450   451   452   453   454   455   456