Page 454 - Україна й українці в постімперську добу (1917—1939)

РОЗДІЛЕНА НАЦІЯ: ПАРАДОКСИ МІЖВОЄННОГО ПЕРІОДУ

робітників. Народ призвичаївся до ймовірності репресій, як індивідуальних, так
і масових. Статті під заголовками «Враги народа приговорены к расстрелу»,
«Приговор суда — приговор народа» свідчили про хворобливий стан масової
свідомості, який, за незначними винятками, поширився на все суспільство: від
школярів до сивочолих старців. Втім, пізніше з’ясувалося, що впевнені у невід-
воротності та справедливості покарання стосовно «ворогів народу», потен-
ційні жертви тоталітарного режиму виявлялися нездатними навіть припустити
можливість репресій стосовно себе та членів своїх родин. Між тим в Україні не
залишилося жодного національного району, більш-менш помітного етнічного
анклаву, великого підприємства чи будівництва, навчального закладу або науко-
во-дослідної установи, які б не зазнали наперед визначених і кількісно, і якісно
превентивних ударів каральних органів.
Каральна система СРСР готувалася до масового терору ретельно і цілеспря-
мовано. Та й хіба могло бути інакше? Заарештовувати щодня тисячі людей, ета-
пувати їх до місць попереднього слідства, утримувати, так-сяк годувати, далі до-
правити до місць відбування покарання й тримати в покорі переповнені місця
позбавлення волі, не кажучи вже про елементарне постачання таких місць, а тим
більше про виконання розстрілів і організацію поховань жертв, які обчислюва-
лися сотнями осіб за ніч, — для забезпечення всіх цих рутинних функцій сис-
теми потрібно було зібрати, ментально обробити, технічно оснастити, озброїти,
екіпірувати і, врешті, утримувати до фінальної команди численний загін слухня-
них виконавців. На опрацювання каральної логістики пішли літо й осінь 1937 р.
8 квітня 1937 р. політбюро ВКП(б) затвердило нове Положення про Осо-
бливу нараду при НКВС СРСР. Новація полягала в наданні цьому позасудово-
му органу права позбавляти волі на термін до 8 років (раніше — до 5). У травні
стартувала масштабна кампанія виселення осіб, виключених з партії, з великих
міст до республік Середньої Азії, Башкирії, Красноярського краю, Північної, Кі-
ровської, Оренбурзької, Омської та Челябінської областей. Від 23 травня кампа-
нію поширили на членів родин «ворогів народу». Справа мала бути закінчена
впродовж місяця.
Початок найбільш масштабної операції часів Великого терору означила по-
станова ЦК ВКП(б) «Про антирадянські елементи» (2 липня 1937 р.). Відпо-
відно до неї партійні та чекістські органи мали взяти на облік усіх «куркулів», що
повернулися додому, та «кримінальний елемент», найбільш небезпечних — роз-
стріляти за спрощеною процедурою «трійок», решту — позбавити волі, відпра-
вити до таборів або вислати у визначені місцевості. Органи держбезпеки мали
виконати практичну підготовчу роботу та провадити слідство стосовно куркулів,
а міліція — щодо криміналітету.
30 липня 1937 р. політбюро ЦК ВКП(б) затвердило проєкт оперативного
наказу № 00447 НКВС СРСР «Про операції щодо репресії колишніх куркулів,
кримінальних елементів та інших антирадянських елементів». У наказі, який од-
разу набув чинності, зазначалося, що операція в Україні мала розпочатися 5 серп-
392