Page 458 - Україна й українці в постімперську добу (1917—1939)

РОЗДІЛЕНА НАЦІЯ: ПАРАДОКСИ МІЖВОЄННОГО ПЕРІОДУ

ників не було. Так проявлялося революційне світосприйняття: революціонери
не створювали родин випадково, дружини революціонерів передусім вважалися
товаришами в боротьбі, бойовими подругами. А в революційній боротьбі, як ми
бачили вище, не було «поганих» і «хороших», були «соратники» й «вороги»,
яких слід було нещадно знищувати. До того ж історія революційного руху в Росії
та особистий досвід впевнювали Й. Сталіна в тому, що жінки можуть бути зна-
чно послідовніші й небезпечніші за чоловіків. Згодом ряди табірного населення
розширилися за рахунок дружин польських, німецьких, японських, харбінських,
грецьких, румунських, болгарських та ін. «шпигунів», «лінії» яких активно від-
працьовувалися у другій половині 1937 — навесні 1938 рр.
Передостанні акорди спецоперації проти жінок «ворогів народу» припали на
час новорічних свят і підготовки до них. Саме тоді з сімей, які й без того перебува-
ли у відчайдушному становищі, виселені зі службових квартир до підвалів, позбав-
лені засобів до існування внаслідок звільнення з роботи і цькування на всіляких
партійно-профспілкових зборах, були забрані берегині домашнього вогнища.
До масових репресій за соціальною та партійною ознаками додалися репресії
за ознакою національною. Відповідно до записки Й. Сталіна до протоколу засі-
дання політбюро ЦК ВКП(б) від 20 липня 1937 р. (п. 51/324) на теренах СРСР
розпочалася «німецька операція» . Частину заарештованих мали вислати за
48
кордон, про хід арештів та кількість заарештованих щодня повинні були повідо-
мляти в ЦК. Нарком внутрішніх справ в оперативному наказі 25 липня 1937 р.
телеграфом розіслав управлінням вказівки щодо запобігання шпигунській та ди-
версійній роботі Генерального штабу Німеччини та гестапо на теренах СРСР. На
арешт усіх німецьких громадян, які мешкали в країні, відводилося п’ять діб, по-
чинаючи з 29 липня. Матеріали слідства мали бути подані на розгляд Військової
колегії Верховного суду чи Особливої наради при НКВС.
Завданням другої широкомасштабної операції, розбитої на операції за
окремими національними напрямами, було оголошено ліквідацію «шпигун-
сько-диверсійної бази» країн капіталістичного оточення. Мешканці колишніх
іноземних колоній та інші етнічні спільноти, безпосередньо чи опосередковано
пов’язані із закордонням, тобто національні меншини як такі, перетворилися на
першочерговий об’єкт репресій. Найбільш послідовно розроблюваними, і від
того найбільш кривавими, в масштабах СРСР стали три «лінії»: польська, хар-
бінська (харбіно-японська) та німецька.
В ніч на 30 липня 1937 р. розпочалися арешти німецьких підданих, внаслі-
док яких, за словами М. Єжова, було виявлено 19 шпигунсько-диверсійних груп
49
на низці великих промислових підприємств . Німецька операція, розпочавшись
48 «Всіх німців на наших військових, напіввійськових та хімічних заводах, на електро-
станціях та будівництвах, в усіх областях всіх арештувати». Див.: Охотин Н., Рогинский А.
Из истории «немецкой операции» НКВД 1937—1938 гг. С. 21. URL: http://pmem.ru/index.
php?id=114 (дата звернення: 20.11.2020).
49 Там само.
396