Page 460 - Україна й українці в постімперську добу (1917—1939)

РОЗДІЛЕНА НАЦІЯ: ПАРАДОКСИ МІЖВОЄННОГО ПЕРІОДУ

делі знищення уявного ворога, тоталітарний режим оприявнював власні стерео-
типи мислення. «Розконспіровані» антирадянські осередки з «призначеними»
республіканськими центрами, міськими (селищними) філіями, колгоспними,
фабричними, заводськими та управлінськими осередками були, власне, нічим ін-
шим, як інверсією кремлівської диверсійної роботи за кордоном.
Технологія фабрикування «національних справ» відточувалася на україн-
ських поляках відповідно до Оперативного наказу наркома внутрішніх справ
СРСР № 00485 (11 серпня 1937 р., підписаний генеральним комісаром держбез-
пеки М. Єжовим) та долученого до нього закритого листа «Про фашистсько-по-
встанську, шпигунську, диверсійну, пораженську й терористичну діяльність поль-
52
ської розвідки в СРСР» (№ 59098 від 11 серпня 1937 р.) . Наказ зобов’язував
місцеві органи держбезпеки впродовж 20 серпня — 20 листопада 1937 р. здій-
снити операцію з цілковитої ліквідації місцевих організацій «ПОВ». Арешту
підлягали: «а) виявлені в процесі слідства й до цього часу не розшукані найак-
тивніші члени ПОВ […]; б) всі військовополонені польської армії, які залишили-
ся в СРСР; в) перебіжчики із Польщі, незалежно від часу переходу їх в СРСР;
г) політемігранти та політобміняні з Польщі; д) колишні члени ППС та інших
польських антирадянських політичних партій; е) найактивніша частина місцевих
53
антирадянських націоналістичних елементів польських районів» .
Наказ НКВС СРСР № 00485 містив і такий пункт: «Припинити звільнен-
ня з в’язниць і таборів засуджених за ознаками польського шпигунства, у яких
закінчується строк ув’язнення. Про кожного із них подати матеріал для розгляду
54
на Особливу нараду НКВС СРСР» . Відповідно до нього раніше засуджені по-
ляки отримали нові строки ув’язнення або ж смертні вироки.
Оскільки переважна більшість представників інтелектуальної еліти обох за-
значених національностей була фізично знищена, депортована чи опинилася в
ГУЛАГу в попередні роки, об’єктом Великого терору ставали пересічні обивате-
лі: колгоспники, робітники, службовці, які у «вмілих руках» слідчих перетворю-
валися на лютих антирадянщиків і зізнавалися у фантастичних злочинах.
Польська операція стала своєрідним лекалом для всіх наступних «націо-
нальних» справ. На час її проведення репресивні практики було відпрацьовано
й оптимізовано так, щоб, за словами помічника начальника 3-го відділу Харків-
ського УНКВС Бориса Поліщука, «вся обстановка психічно налаштовувала так,
щоби ти чекав і прагнув тоді одного — скорішої смерті і робив усе, що від тебе
хотіли, чекав обіцяного тобі розстрілу» .
55
52 Текст наказу та закритого листа див.: З архівів ВУЧК—ГПУ—НКВД—КГБ. 1997.
№ 1/2 (4/5). С. 15—44.
53 Цит. за: З архівів ВУЧК—ГПУ—НКВД—КГБ. 1997. № 1/2 (4/5). С. 16.
54 Там само. С. 17.
55 Цит. за: Золотарев В. Страницы биографии «нарушителя социалистической закон-
ности». Давид Аронович Перцов. Чекисты на скамье подсудимых. Сб. статей. Москва, 2017.
С. 242.
398