Page 465 - Україна й українці в постімперську добу (1917—1939)

Розділ 15. Інструментарій соціальних змін: більшовицький терор і радянізація в Україні

прорахунках), частину — звільнено з органів, інших — відправлено на роботу в
ГУЛАГ. «Когорта» В. Балицького стала не єдиною і не останньою, що зазнала
чисток. Згодом та сама доля спіткала «скомпрометованих співробітників» пе-
ріоду короткочасної лібералізації в органах (листопад 1938 р.) та «порушників
соціалістичної законності» (грудень 1938 — серпень 1941 р.).
188 чекістів відрядили на роботу до інших регіонів СРСР, переважну біль-
шість — у ГУЛАГ. Комфортабельні вагони доставили на Північ і Далекий Схід
низку чекістських орденоносців, для яких Великий терор з його альбомними
справами став зоряним часом. Комендант УНКВС по Харківській області А. Зе-
лений — колишній боротьбист, удостоєний ордена Червоної зірки за виконання
смертних вироків, очолив воєнізовану охорону будівництва № 203 Ягринського
УВТТ; колишній начальник 3-го відділу УДБ НКВС УРСР М. Чердак — УВТТ
Шосдортабу; начальник дорожньо-транспортного відділу ГУДБ НКВС Півден-
но-Західної залізниці Г. Нікельберг — 3-й відділ Біломоро-Балтійського УВТТ;
колишній начальник 1-го відділу УДБ НКВС УРСР, особисто відповідальний
за безпеку С. Косіора та членів політбюро ЦК КП(б)У, став на чолі Онезького
УВТТ в Ленінградській області. Один із цих новопризначених — чернігівський
чекіст С. Марченко — так згадував про ті часи: «Почався розгром кадрів. Де-
сятки людей відправляли на північ ні за що, ні про що. Не питали, не виклика-
ли — літер у зуби й відразу їдеш в якийсь табір. Обстановка була гидотна, настрій
69
жахливий» .
Зазначаючи згодом, що постраждали ні за що, українські чекісти лукавили:
багатьох з них «наздогнали» походження, родинні та службові зв’язки. Частина
банально була «розкуркулена» молодою чекістською паростю, яка просто-таки
наступала на п’яти своїм колишнім начальникам і боролася за власне місце під
сонцем. Скажімо, у начальника Ново-Тамбовського УВТТ С. Борисова-Лендер-
мана під час арешту виявили 42 тис. руб. Статки він нагромадив унаслідок неза-
конного привласнення майна розстріляних радянських громадян у ті часи, коли
очолював Уманську міжрайонну оперативну групу НКВС. Зрештою, не лише він
нагрів руки на масовому терорі. Однак ані це, ані звинувачення у фальсифікації
справ та застосуванні до підозрюваних насильства не позначилися на його пока-
ранні — він отримав лише 8 років позбавлення волі.
Слід розуміти: до своїх колишніх колег чекісти ніколи не підходили з тою
самою міркою, що й до решти радянських громадян, — жодних розглядів спис-
ками. Досить часто радянська Феміда виявлялася до них значно поблажливішою,
замінюючи смертну кару на довготривалі строки ув’язнення. До таких, зокрема,
належав заступник Архангельського УВТТ І. Корабльов, засуджений військовим
трибуналом військ НКВС Київського військового округу до розстрілу 6 трав-
ня 1941 р. 26 червня 1941 р. військова колегія Верховного суду СРСР замінила
смертний вирок на 10 років ВТТ без обмеження в правах.
69 Золотарьов В. Колишні співробітники НКВС УРСР на керівній роботі у системі ГУТАБ
СРСР (1936—1939 рр.) З архівів ВУЧК—ГПУ—НКВД—КГБ. 2014. № 1—2 (40—41). С. 64.
403