Page 459 - Україна й українці в постімперську добу (1917—1939)

Розділ 15. Інструментарій соціальних змін: більшовицький терор і радянізація в Україні

з України, стрімко перекинулася до Москви та Ленінграда і далі — на радян-
ський Схід. Телеграма М. Єжова (3 листопада 1937 р.) до наркомів внутрішніх
справ союзних республік та начальників УНКВС визначила терміни проведен-
ня національних операцій: ставилося завдання до 10 грудня 1937 р. завершити
всі арешти, всі слідства й розглянути всі слідчі справи. Таких «стахановських»
темпів роботи радянські чекісти ще не знали. І не дивно: на розроблення «лі-
нії» часто-густо виділялося 48 годин. Зважаючи на кількість заарештованих по
всіх «лініях», не слід дивуватися кричущим порушенням встановлених самою
владою процедур та калькуванню показів підозрюваних, неймовірності змісту
справ і віртуальних злочинів. Чого лише були варті назви вигаданих організа-
цій — «Німці-фашисти», «Тевтонці», «Національний союз німців України»,
«Національний фашистський центр» тощо.
Впродовж 1937—1938 рр. левову частку заарештованих німецьких підданих
після слідства справді висилали до Німеччини. Радянських громадян німець-
кого походження чекали смерть чи табори. Не можна не погодитися з думкою
М. Охотіна та А. Рогинського, що «національні операції, зокрема й німецька,
були орієнтовані передусім на чистку у сферах державного життя, безпосередньо
пов’язаних з обороноспроможністю країни, — у воєнних та воєнізованих струк-
турах (армія, НКВС), в оборонній, машинобудівній, вугільній, нафтодобувній,
хімічній промисловості, чорній та кольоровій металургії, на транспорті, в енерге-
50
тиці та деяких інших галузях» .
Активна самодіяльність працівників НКВС на місцях привела до створення
віртуальної картини тотального контрреволюційно-диверсійного шпигунського
заколоту практично всіх етнічних громад. У загальних рисах її окреслено в огля-
довій довідці щодо справ: «Практика показала, що всі ці форми ворожої роботи в
дійсності не відокремлені одна від одної, а, навпаки, перетинаються найтіснішим
чином. Більшість ліквідованих німецьких диверсійних резидентур та організацій
займалися паралельно організацією терористичної роботи, всі проводили роз-
відувальну роботу, а в районах, де є скільки-небудь значні групи німецького на-
селення, водночас готували повстанські кадри. Німецькі терористи, диверсанти,
шпигуни й організатори масової фашистської роботи виступають майже всюди
51
в одній особі» .
Ленінська концепція збройного повстання послужила матрицею для про-
ведення чекістами широкомасштабної превентивної операції на постімперських
просторах. Якщо взяти на віру матеріали тогочасних справ, у Києві, Харкові,
Москві та Ленінграді «було встановлено» наявність великих терористичних
шпигунських та диверсійних організацій з регіональною мережею, що охоплю-
вала решту міст і містечок. Втім, перегляд їхнього змісту вже в часи «відлиги»
засвідчив відсутність складу злочину левової частки репресованих радянських
громадян та іноземних підданих. В такий спосіб, викриваючи втаємничені мо-
50 Там само. С. 37.
51 Там само. С. 25.
397