Page 456 - Україна й українці в постімперську добу (1917—1939)

РОЗДІЛЕНА НАЦІЯ: ПАРАДОКСИ МІЖВОЄННОГО ПЕРІОДУ

категорії — 37 800; разом 63 950 осіб, тобто втричі більше від запланованого.
Підсумки операції за наказом № 00447 по Київській області виглядали так: на
31 грудня 1937 р. трійкою облуправління НКВС було засуджено 11 800 осіб, з
них за 1-ю категорією 5 300 осіб, за 2-ю — 6 500 осіб; адміністративною трій-
44
кою Київського облуправління НКВС, судами та спецколегією — 5 702 особи .
Столична область очолила сумний список репресованих регіонів, відтіснивши на
другу сходинку багатостраждальний Донбас.
Масштаб «натхненної» праці І. Леплевського на посаді справді вражає.
Якщо в першому півріччі 1937 р., коли українських чекістів ще очолював В. Ба-
лицький, було заарештовано 10 901 особу, то в другому півріччі того ж року, за
І. Леплевського, — вже 148 672, а в першому півріччі наступного 1938 р. (коли на
45
чолі українських чекістів став його наступник О. Успенський) — 88 900 осіб .
Згідно з даними відомчого документа «Цифрові дані про оперативно-слідчу ро-
боту органів НКВС УРСР з 1 червня 1937 по 4 січня 1938 року», в республі-
ці було заарештовано 177 350 осіб: 6 705 так званих «троцькістів та правих»,
1 264 «учасників військово-фашистської змови», 14 919 «українських націона-
лістів», 7 245 діячів «церковно-сектантської контрреволюції», 7 181 дружин
«ворогів народу», 167 сіоністів, 379 членів антирадянських партій. 42 201 особу
було заарештовано за наслідками проведення «польської операції», 5 915 — ру-
46
мунської, 3 879 — грецької і 1 508 «латиської операції .
Родини заарештованих, для яких і кілька місяців слідства, і час після вине-
сення вироку перетворювалися на пекло, потрапляли у надзвичайно складне
становище. Слідчі органи були завалені листами підслідних та їхніх родин, які
зверталися до людяності та партійної совісті прокурорів та наркомів НКВС,
змальовуючи непересічні митарства пересічних обивателів. Втім, страждати їм
залишалося недовго. Згідно з розпорядженням наркома М. Єжова, яке місцеві
органи отримали 15 червня 1937 р., розпочалося виселення «ворожих» родин.
Розпорядження, датоване 10 липня 1937 р., вимагало надіслати в центр вичерпні
списки осіб, засуджених після 1934 р., та «соціально небезпечних родин», члени
яких були засуджені спецколегіями обласних судів. Врешті, у шифротелеграмі за
підписом начальника ГУЛАГу М. Бермана від 3 липня начальнику УНКВС по
Західно-Сибірському краю та наркому внутрішніх справ Казахської РСР йшлося
про створення концтаборів місткістю 2—3 тис. осіб кожен, що будуть заповнені
найближчим часом. Контингент — дружини «ворогів народу» з дітьми, зокре-
ма й дошкільного віку, та літні люди. Згодом ЦК ВКП(б) уточнив алгоритм дій
чекістів: матерів мали ізолювати від суспільства не менш як на 5—8 років у табо-
рах Наримського краю та Турганського району Казахстану, діти (які іменувалися

44 Там само. С. 183.
45 Шаповал Ю. Україна в добу «великого терору»: етапи, особливості, наслідки.
«Єжовщина» починається. З архівів ВУЧК—ГПУ—НКВД—КГБ. 2008. Вип. 28. С. 97—98.
46 Бажан О., Золотарьов В. Олександр Успенський: «Я вважаю себе учнем Миколи Іва-
новича Єжова…». З архівів ВУЧК—ГПУ—НКВД—КГБ. 2014. № 1. С. 345—346.
394